Антон Чехов - Вишневий сад

Л о п а х і н. Баба! (Хоче йти).

Любов Андріївна (злякано). Ні, не йдіть, голубчику, залишіться. Прошу вас. Може, щось надумаємо! Л о п а х і н. Про що тут думати!

Любов Андріївна. Не йдіть, прошу вас. З вами все-таки веселіше...

Пауза.

Я все чогось чекаю, ніби над нами має обвалитися будинок.

Г а є в (в глибокому роздумі). Дуплет в куток... Круазе в середину...

Любов Андріївна. Занадто вже багато ми грішили.

Л о п а х і н. Які там у вас гріхи...

Гаєв (кладе в рот леденець). Кажуть, що я всі свої достатки проїв на леденцях... (Сміється).

Любов Андріївна. О мої гріхи... Я завжди сипала грішми без упину, немов божевільна, і вийшла заміж за людину, яка робила самі тільки борги. Чоловік мій помер од шампанського,— він страшенно пив,— і, собі на біду, я покохала іншого, зійшлась, і саме в цей час,— це була перша кара, удар просто в голову,— ось тут на річці... утопув мій хлопчик, і я виїхала за кордон, зовсім вивиїхала, щоб ніколи не повертатися, не батати цієї річки... Я заплющила очі, бігла в нестямі, а він за мною... безжалісно, брутально. Купила я дачу біля Ментони, бо він заслаб там, і три роки я не знала відпочинку ні вдень, ні вночі; хворий вимучив мене, душа моя висохла. А торік, коли дачу продали за борги, я поїхала до Парижа, і там він обібрав мене, покинув, зійшовся з іншою, я пробувала отруїтись... Так безглуздо, такий сором... І потягло враз в Росію, на батьківщину, до моєї дівчинки... (Витирає сльози). Господи, господи, будь милостивий, прости гріхи мої! Не карай мене більше! (Дістає з кишені телеграму). Одержала сьогодні з Парижа... Просить пробачення, благає вернутися. (Рве телеграму). Ніби десь музика. (Прислухається).

Гаєв. Це наш знаменитий єврейський оркестр. Пам'ятаєш, чотири скрипки, флейта й контрабас.

Любов Андріївна. Він ще існує? Його б до нас закликати якось, улаштувати маленьку вечірку.

Лопахін (прислухається). Не чути... (Тихо наспівує). "І за гроші русака німці офранцузять". (Сміється). Яку я вчора п'єсу дивився в театрі, дуже смішно.

Любов Андріївна. І, напевно, нічого смішного нема. Вам не п'єси дивитись, а дивитися б частіше на самих себе. Як ви всі нудно живете, як багато говорите непотрібного.

Лопахін. Це правда. Будемо говорити просто, життя в нас безглузде...

Пауза.

Мій папаша був мужик, ідіот, нічого не розумів, мене не вчив, а тільки бив по-п'яному, і все палюгою. Власне кажучи, і я такий самий дурень і ідіот. Нічого не навчився, почерк у мене поганий, пишу я так, що сором від людей, як свиня.

Любов Андріївна. Одружитися вам треба, мій друже.

Ло п а х і н. Так... Це правда.

Любов Андріївна. З нашою б Варею. Вона хороша дівчина. Лопахін. Так.

Любов Андріївна. Вона в мене з простих, працює цілий день, а головне, любить вас. Та й вам же давно подобається.

Лопахін. Що ж? Я не від того... Вона хороша дівчина.

Пауза.

Гаєв. Мені пропонують посаду в банку. Шість тисяч на рік... Чула?..

Любов Андріївна. Та де тобі! Сиди вже...

Ф і р с входить. Він приніс пальто.

Ф і р с (до Гаєва). Звольте, пане, одягти, а то вогко.

Гаєв (надіває пальто). Надокучив ти, брат.

Ф і р с. Нема чого там... Вранці поїхали, не сказавши. (Оглядає, його).

Любов Андріївна. Як ти, Фірсе, постарів!

Ф і р с. Чого зволите?

Лопахін. Кажуть, ти дуже постарів!

Ф і р с. Живу давно. Мене женити збирались, а вашого папаші ще й на світі не було... (Сміється). А як вийшла воля, я вже старшим камердинером був. Тоді я не погодився на волю, залишився при панах...

Пауза.

І, пам'ятаю, всі радіють, а чого радіють, й самі не знають.

Лопахін. Колись дуже добре було. Принаймні, лупцювали.

Фірс (не почувши). Ще б пак. Мужики при панах, пани при мужиках, а тепер всі нарізно, нічого не зрозумієш.

Гаєв. Помовч, Фірсе. Завтра мені треба до міста. Обіцяли познайомити з якимсь генералом, який може дати під вексель.

Лопахін. Нічого у вас не вийде. І не сплатите ви процентів, будьте певні.

Л ю б о в Андріївна. Це він марить. Ніяких генералів нема.

Входять Трофимов, Аня і Варя.

Гаєв. А ось і наші йдуть. Аня. Мама сидить.

Любов Андріївна (ніжно). Іди... іди... Рідні мої... (Обнімає Аню й