Петро Мірчук - Українська Повстанська Армія 1942-1952

В тяжких і численних боях розбила УПА численні бази большевицьких партизан та очистила від їхніх банд Рівенщину, Житомирщину, Луччину, Косгопільщину, Ковельщину, Крем'янеччину, південну Сарненщину та Берестейщину й, користаючи з цілковитої прихильности та помочі населення, звільнює крок-за-кроком все нові терени Волині, Полісся, Поділля, Житомирщини й Київщини.

Від березня 1943 р. починаючи, українське село розправилося з сотками ляндвіртів та інших п'явок народу, провчило не один грабіжницький відділ німецької поліції і СС-ів. Постійно, Яполоть, Чудви, Бічаль, Велика Любаша, Іванова Долина на Костопільщині; Березні, Новостав на Крем'янеччині; Смига, 3амчисько, Білогородка, Студінка на Дубенщині; Цумань, Колки на Луччині; Жуків, Сергіївка, Бугрин на Рівененщині; Турійське, Доротинь на Ковельщині; Дружкопіль, Горохів на Горохівщині і ще десятки й сотки назв сіл Волині, Поділля, Полісся, Житомирщини, Кам'янець-Подільщини, Київщини, в обороні яких, або в околиці яких бойові відділи УПА звели бій з німецькими загарбниками, проречисто свідчать про волю українського народу боронити свій край перед ворогом. А здобуті в боях на ворогах кріси, фінки, кулемети, гранати, гранатомети, гармати, авта - вірно служать вправній руці українського повстанця у його боротьбі із захланним московсько-большевицьким та гітлерівсько-німецьким імперіялізмами".

("Ідея і Чин", ч. 5, 1943 р. - ст. 17.)

4. ПОСИЛЕННЯ І ПОШИРЕННЯ БОЄВИХ ДІЙ УПА

Вже перші бої УПА з німецьким окупантом та з большевицькими й польськими бандами викликали в українського населення Полісся й Волині захоплення. В ряди УПА стали масово напливати поліщуки й волиняки так, що вже в лютому 1943 р. крім відділів Остапа й Коробки діє на терені Полісся й Волині три нові сотні УПА: сотня командира Дороша, сотня к-ра Крука і сотня к-ра Гонти. В березні 1943 р. до УПА переходить багато станиць української допоміжної поліції, згл. міліції. Завдяки тому, згадані сотні перетворюються в курені, крім цього повстають нові сотні й курені УПА, як от: курінь командира Голобенка з трьома сотнями (сотня к-ра Байди, сотня к-ра Кубіка й сотня к-ра Залізняка), курінь к-ра Щуки, курінь к-ра Яреми. Цілість приймає офіційну назву УПА-Північ, головним командиром її стає Клим Савур-Охрім, Провідник ОУН на Північно-Західніх Українських Землях. (Правдиве прізвище Роман Клячківський; згинув в бою з большевиками на Оржівському Хуторі, Клеванського району, Рівненської области в дні 12 лютого 1945 р.)

В травні і червні 1943 р. відділи УПА в постійних боях з німецькими поліційними, а то й військовими частинами, опановують все Полісся та Волинь, обмежуючи панування німців на тих теренах виключно тільки до міст, головних шосейних шляхів та залізничних ліній. Одночасно УПА унешкідливила польські "пляцуфкі" та звузила терени, опановані большевицькими партизанами до окремих, невеличких лісових просторів.

В травні 1943 р. згинув в сутичці з УПА шеф гілерівських спецвідділів СД Люце з цілим своїм штабом, наткнувшись на відділ українських партизан на шляху Ковель-Рівне при повороті з інспекції своїх працівників у "райхскомісаріяті" України.

Німецьке командування пробує прийти німецьким поліційним частинам на допомогу і висилає для ліквідації УПА на Волині й Поліссі дивізію війська, що складалася з полку СС-ів, двох полків мадярів, полку козаків і відділу німецької жандармерії. Та це підприємство скінчилося повною невдачею. Зручно маневруючи повстанчими відділами, командування УПА заставило німців розділити дивізію на менші боєві частини, а тоді в низці боїв нанесла УПА тим частинам нищівні удари. Так, наприклад, в бою під Вербами згинуло 120 німецьких вояків, біля села Шумське - 30, в Острозі - 32, в Мізочі - 11. Мадярські полки розлетілись зовсім, а частина козаків перейшла до УПА.

Весною 1943 р. починають стихійно організуватися відділи УПА на Правобережжі. В Холодному Ярі починає діяти відділ УПА під командуванням командира Костя, наддніпрянця, кол. старшини Червоної Армії, а в Уманьщині відділ під командуванням к-ра Остапа, теж наддніпрянця. Душею того руху був 60-літній Дід Тарас, шеф штабу відділу Холодного Яру, колишній учасник повстанських боїв у Холодному Ярі після першої світової війни. На допомогу тим відділам відходить з Волині 6 сотень УПА під командуванням к-ра Енея. Так приходить до створення другої частини УПА щодо терену дій "УПА-Південь" під командуванням к-ра Батька, Провідника Генеральної Округи ОУН на Осередньо-Українських Землях. (Дійсне прізвище - Омелян Грабець, родом з Чесанівщини, загинув в бою з большевиками на Вінниччині 10 червня 1944 року.)

Літом 1943 р. починає переорганізовуватись в повстанську армію Українська Народня Самооборона в Галичині. Цією справою керує полк. Шелест, недавній шеф штабу УПА-Північ, який по остаточному переорганізуванні й поширенні УНС на "УПА-Захід" стає її командиром. (Справжнє ім'я полк. Шелеста - Василь Сидор, уродженець Сокальщини, Краєвий Провідник ОУН в Карпатському Краю. від 1943 р., Головний Суддя ОУН; згинув в бою з большевиками в перегінському районі, станиславівської области в дні 17. квітня 1949 р.).

В зв'язку з цим територіяльним поширенням дій УПА та повстанням двох нових військових груп УПА-Захід і УПА-Південь для керівництва цілости повстає Головна Команда УПА, що її зав'язком стає КВШ - Краєвий Військовий Штаб Проводу ОУН під керівництвом сот. Романа Шухевича, переіменований у зв'язку з цим на ГВШ - Головний Військовий Штаб. Осінню 1943 р. рішенням Головного Командування УПА твориться пост Головного Командира УПА, що ним стає Роман Шухевич під псевдом Тарас Чупринка (зразу в ранзі підполковника, а від 22. січня 1946 р., постановою УГВР, в ранзі генерала).

Осінню 1943 р. повстають перші повстанські відділи на Буковині й Бесарабії, що приймають тимчасову назву БУСА - Буковинська Українська Самооборонна Армія.

В травні 1944 р. відділи БУСА переймають загальну назву УПА й об'єднавшись, стають територіяльно-адміністраційною складовою частиною УПА-Захід.

З замітніших боєвих дій УПА-Південь треба згадати зліквідування в червні 1943 р. німецької поліційної школи біля Житомира, яка числила 260 люда залоги, розгром німецьких частин під селом Устинівка, Потиївського району, 26 липня 1943 р., в якому німці втратили понад сто люда вбитими і раненими, розгром большевицьких партизан в липні 1943 р. в селі Камінка, Ярунського району, який коштував большевиків 66 партизан вбитими і багато раненими.

УПА-Захід переходить своє боєве хрищення восени 1943 р. Опис цього стрічаємо в журналі "До зброї". З огляду на те, що в ньому подано теж характеристику тодішнього стану в Галичині, наводимо його в цілості:

"Кінець 1943 р. на Західньо-Українських Землях позначився замітним скріпленням німецького терору та боєвими діями проти зростаючого українського повстанського руху, зокрема в карпатському просторі.

Пригривкою до великого німецького зимового наступу, була друга