Джейсон Фрайд - Rework

в ці рамки, ми убезпечуємося від створення занадто «перевантажених» продуктів.

Отже, перш ніж затягти жалісливу пісню про те, як вам усього бракує, поміркуйте, скільки всього можна зробити, виходячи з того, що у вас є.

Простий якісний продукт – краще, ніж складний і неякісний

Ви можете швидко перетворити букет блискучих ідей на поганючий продукт, якщо намагатиметеся реалізувати їх усі водночас. Ви просто не зможете одразу зробити геть усе, що хочете, і зробити це добре. У вас обмежений час, ресурси, людські можливості та здатність до концентрації. Навіть щось одне зробити добре доволі складно. Хочете добре зробити десять речей одночасно? Забудьте про це.

Отже, пожертвуйте частиною своїх геніальних ідей заради більшого добра. Наступайте своїм амбіціям на горло. Краще зробити півсправи, але лобзиком, ніж усю, але сокирою.

У будь-якому разі, більшість ваших безцінних ідей у часовій перспективі вже не здаватимуться вам такими безцінними. Якщо ж вони насправді настільки чудові, ви завжди зможете втілити їх пізніше.

Багато речей стають кращими, коли їх скорочують. Режисери вирізають гарні сцени, щоб зробити чудовий фільм. Музиканти не включають хороші треки, щоб вийшов драйвовий альбом. Письменники видаляють сторінки цікавого тексту, аби книжка була динамічною й захопливою. Остаточний варіант цієї книжки ми скоротили удвічі порівняно з її передостанньою версією. Повірте, стало краще.

Отже, починайте відрубувати зайве. Щоб отримати щось пречудове, треба безжально відкинути те, що є просто добрим.

Починайте з епіцентру

Коли ви починаєте щось нове, є сили, що тягнуть вас у різні боки. Є речі, які ви можете зробити, речі, які ви хочете зробити, і речі, які ви мусите зробити. Речі, які ви мусите зробити, – це те, із чого слід розпочинати. Розпочинайте з епіцентру.

Наприклад, якщо ви маєте намір відкрити ятку для продажу хот-догів, ви можете турбуватися про те, які приправи будете пропонувати, яку придбаєте ятку та як її оформите, як назвете вашу точку. Але перше, про що вам слід подбати, – це власне хот-доги. Хот-доги – це епіцентр. Усе інше вторинне.

Як зрозуміти, де є епіцентр? Запитайте себе: «Якби я відкинув оце, то чи існувало б те, що я продаю?» Ятка для хот-догів не буде яткою для хот-догів без власне хот-догів. Ви можете прибрати цибулю, соус, гірчицю тощо. Декому, звісно, можуть не засмакувати ваші нічим не приправлені, сухі сосиски в хлібі, але однак це не змінить того факту, що ви продаєте хот-доги. Але про яку ятку з хот-догами може йтися, якщо в ній зовсім не буде хот-догів?

Тому визначте, де епіцентр вашої справи. Яку частину вашого рівняння не можна прибрати? Якщо ви можете обійтися без того чи без цього, значить, ці речі не є епіцентром. Ви відразу зрозумієте, коли натрапите на епіцентр. Знайшовши його, сконцентруйте всю енергію на тому, аби зробити його якнайкращим. Усе інше, що ви робитимете далі, покладається на цей фундамент.

Ігноруйте деталі на ранніх етапах

Архітектори доти не замислюються про те, яку плитку покласти у ванній кімнаті або яку посудомийну машину встановити на кухні, доки не буде завершено планування приміщення. Вони знають, що рішення щодо таких деталей доцільно ухвалювати пізніше.

Так само й вам треба підступатися до втілення своєї ідеї. Так, деталі важать багато. Але занадто раннє захоплення деталями призводить до суперечок, зайвих зустрічей і затримок. Ви втратите суть, переймаючись речами, які насправді не надто важать. Ви змарнуєте час на ухвалення рішень, що однаково із часом зміните. Тож варто до пори до часу ігнорувати деталі. Спершу побудуйте надійний фундамент, а згодом уже будете турбуватися щодо нюансів.

Коли ми починаємо обмірковувати якісь ідеї, то креслимо на папері схеми, використовуючи для цього великий товстий маркер. Ми не беремо для цього кулькової ручки, бо вона накреслить надто чіткі, надто виразні лінії. Ці бездоганні лінії ніби спонукатимуть вас перейматися речами, що ними наразі рано перейматися – як-от, у який спосіб виділити текст у заголовку чи який шрифт обрати. Зрештою ви почнете зосереджуватися на речах, які поки мали б залишатися поза увагою.

Товстий маркер не дозволяє заглибитися в деталі. Ви можете тільки накреслити обриси, лінії й чарунки. І це добре. Загальна картинка – це саме те, про що ви маєте дбати на початку. Волт Стенчфілд, знаменитий художник-мультиплікатор зі Студії Волта Діснея, часто закликав аніматорів спершу «забути про деталі». Причина проста: на ранніх етапах деталі вам нічим не будуть корисні.[8]

Крім того, у багатьох випадках ви не можете визначити наперед, які деталі виявляться найбільш значущими, допоки не розпочнете справу. Допіру тоді ви побачите, що саме заслуговує на більшу увагу. Відчуєте, чого бракує. Отоді й настане час для того, аби приділити увагу деталям, не раніше.

Ухвалити рішення – значить просунутися вперед

Невирішені проблеми, відкладені справи мають властивість накопичуватися. Зрештою, ви або ігноруєте ці «завали», або розгрібаєте їх у поспіху, або викидаєте. У результаті кожна окрема проблема із цього стосу залишається невирішеною.

Де тільки можна, замініть підхід «подумаю про це» на «знайду рішення з цього питання». Накладіть на себе зобов’язання ухвалювати рішення. Не чекайте, поки прийде досконале рішення. Вирішуйте зараз і рухайтеся далі.

Вам треба потрапити в чіткий ритм ухвалення рішень. Ухвалюючи рішення за рішенням, ви берете розгін, створюєте інерцію руху та зміцнюєте свій моральний дух. Рішення – це прогрес. Кожне ухвалене рішення – цеглина у вашому фундаменті. Не вийде нічого спорудити на фундаменті з відкладених рішень. Натомість, коли рішення є, ви справді можете будувати далі.

Відкладаючи ухвалення рішень у надії, що пізніше до вас прийде ідеальна відповідь, ви вчиняєте хибно. Не прийде. Сьогодні ви маєте анітрохи не менший шанс ухвалити чудове рішення, ніж завтра.

Ось приклад із нашого досвіду. Упродовж тривалого часу ми зволікали зі створенням партнерської програми для наших продуктів, оскільки «ідеальне» рішення здавалося занадто складним: треба було автоматизувати розрахунки, розсилати чеки, вивчити податкове законодавство інших країн для розрахунків з іноземними дилерами тощо. Але прорив стався в той момент, коли ми запитали себе: «А що ми можемо зробити от просто зараз, щоб створити прийнятну систему?» Відповідь знайшлася одразу ж: платити дилерам за безготівковим розрахунком.

Тож ми так і вчинили.

Якийсь час ми застосовували цей підхід, а згодом таки створили систему, яка дозволяє виплачувати готівку. Власне, мораль цієї історії така: вам не обов’язково жити до скону з ухваленим