Дмитро Терко - Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко

"Хрещений"

Прийняв мене хазяїн добре, тримав у себе вдома. До театру, тим паче на сцену не випускав. Казав: "Ти, дикуне, вчиниш гармидер за лаштунками, потрощиш там мені усе, розпатраєш ляльок, а як вскочиш до зали – перелякаєш усю публіку. Спершу вивчись". А мені тоді спало на думку: "Я, мала, пухнастенька, руденька – і налякаю? Ха-ха. От він, якщо з'явиться на публіці, то вже точно всі розбіжаться. Одні очі чого варті. А борода! Ще й плітка!"

Перше враження мною оволоділо, що Басс – дивакувата людина: зі всіма акторами суворий, до глядачів зверхній, при місцевому начальстві – мовчазний, а зі мною – лагідний і трохи балакучий. Ще й годував досхочу, і куточок мені відвів затишний в комірчині. Одного дня відвіз до цирку. Ось тут, мовив, тебе навчать хороших манер. Будь слухняною. Придивляйся до людей. Пізнаєш про багато чого цікавого. Це дійсно було захоплюючим. Навіть дресура була цікава: як ходити, як красиво сідати на парапет, підбираючи хвостика, а потім, наче ненароком, обмахувати його кінчиком колінця; як з достоїнством вітатись з незнайомцями, як прощатись, вклоняючись глядачам за компліменти; як мило натякати на свої бажання і віддячувати за приязність до себе. І ще багато-багато чого іншого, що не так очевидно, але позиціонує тебе як виховану особу високого штибу. Хороша початкова школа.

Одного тільки не змогла второпати (авжеж, і ніколи нізащо не прийму): як можна існувати у темряві тісних кліток і після них вибігати розважати публіку?!

Забрав з цирку. Приодягнув і віддав до гімназії. Таблички з назвами таких закладів почали з'являтися в місті, як гриби після теплого дощу. Для них "дощик" – "зелененький".

Так і вивчилась…

Басс весь час наглядав за мною: все згідно розпорядку, ні кроку вбік без дозволу; якщо прогулянка, то тільки в людному місці і не пізніше восьмої вечора влітку і шостої – взимку. На подружок моїх глянув і вмить наказав з двома не мати справ. З хлопцями – щоб на відстані метра, не ближче: бережи "інвестиції" змолоду – це твій капітал. Важкувато було. Та, занурившись у вир людських взаємин, почала усвідомлювати, що "хрещений" мав рацію.

Одного вихідного дня, вийшовши до нашого скверу на Прорізній, побачила юнака, який навприсядки совав наперстки. Модна була в бурхливі 90-ті розвага у пошуках легких грошей. А певніше – дурнів з грошима. Постояла, придивилась уважно за маніпуляціями "низового", примружившись: очі лисячі – не талант – їх не згаяти. Зіграла разок. Потім вдруге. У підсумку залишила хлопця без денної "виручки". Посміялась трохи й повернула все йому. На запитання в його здивованих широко відкритих очах відповіла: було просто цікаво. Так і зав'язалося у нас з ним "паркове" (та не казати ж "скверне") приятельство.

Відзивався він на "Зіллі", "Зілліо". Я почала до нього відсилати грошовитих учнів. Пів гімназії бігало під час великої перерви вниз до Зіллі, щоб зіграти. Це приносило мені 25 відсотків. Кумедно виходило: декілька разів сама директриса шукала щастя. Програлася вщент. У завдаток залишила Зіллі свої новенькі туфлі. Обалдіти! Довелось мені потім їй повернути цю пару – сказала, що знайшла біля свого під'їзду.

Якось Басу трапився на очі мій записничок з прізвищами та цифрами. Запитує, що це: "Чи ти, часом, дитинко, не скарбничий?" – я йому ніколи не брехала, бо лисяча інтуїція підказувала: у Бассовій репліці можна завжди зачути відлуння цікавої ідеї. – Відповідаю чесно, що і як. Басс подивився прискіпливо, кивнув, ніби кажучи, що треба ж колись починати самостійно заробляти. Відтоді і почалось моє сходження на перші драбинки бізнесу. "Скарбничий?" - зачепило: в гімназії між учнями повелося повсякчас ділитися чимось один з одним - позичати щось, потім це витребувати. От я і в тренді новомодних бізнесових схем запропонувала себе в якості гаранта таких оборудок, стала їх оператором. Справа пішла "на ура", бо два відсотки моїх комісійних за утаємниченість, швидкість і беззаперечність були цілком прийнятні для всіх. Це був гарний заробіток і перспективна справа на найближчі два роки. Але, як трапляється в "річищі грошових знаків", втрутився випадок...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍