anwsxxz - Казкові злочини , anwsxxz

Частина 9. Казка про детектива.

Ніч. Квартира Едварда. Мовчання. Тривожне.

Едвард прокидається від дивного шуму — ніби щось м'яко падає на підлогу. Він підводиться, бере ліхтарик та йде до вітальні. На перший погляд — усе звично. Але потім помічає:

На його письмовому столі стоїть чайний набір, наче зі старовинного англійського мультфільму. Чай поволі парує. Хтось щойно пішов.
На стіні великими літерами написано:

“Час обіду з Шаленим Капелюшником, слідчий.”

Поблизу — старе дзеркало, яке не відбиває його. Лише порожню кімнату.

Задзеркалля в реальності:

На підлозі — розкидані карти з написами: “Це все лише гра”, “Ти гравець, чи фігура?”, “А що, якщо тебе вигадали?”

Коли Едвард торкається однієї з них, з динаміка в куті кімнати лунає дитячий голос:

— Привіт, Алісо… Хочеш дізнатися, хто ти насправді?

Починається сумнів:

Вранці Еллі заходить до нього. Він сидить мовчки, серед розкиданих чашок і чорного люстерка.

— Хтось був тут. Хтось, хто знає не просто мої звички — а мене.

— Ти думаєш, це особисте?

— Я починаю думати, що я — частина чужої історії.

Нитка з минулого:

У папці з ранніми справами Едвард знаходить вирізку зі старої газети. Фото малюка, який зник у віці 6 років. Підпис:

“Дивна дитина, що говорила про дзеркальний світ.”

Дитина — неймовірно схожа на нього.

Едвард здригається. У нього ніколи не було дитячих фото.

Він телефонує своїй матері. Розмова коротка:

— Едварде… ми не хотіли, щоб ти знав. Ти зник на рік. Тебе знайшли в лісі, в повній амнезії. Із дзеркалом у руках. Ти постійно говорив про Чеширського Кота.

Еллі реагує:

— Це змінює все. Якщо він грає з твоїм минулим… можливо, він тебе знає з дитинства?

— Або створив.

Шифр у дзеркалі:

На звороті старого люстерка — вигравірувано фразу задом наперед:

.отив зут ід ен іньжерев ,ерецес ішкав

Едвард дивиться в дзеркало. Читає:

“Всі ми — частина гри, в якій хтось вже ходив.”

Це не просто послання. Це попередження.

Кінець частини:

Едвард підходить до дзеркала. У відображенні — не його обличчя, а щось інше. Профіль, схожий, але перекручений. Літера “Е” на лобі. Як на шаховій фігурі.

— Якщо це казка про детектива… то хто її автор? — питає він.

І голос знову відповідає, цього разу — не дитячий, а дорослий, холодний:

— Той, хто знає, чим вона закінчиться.

 

Кінець частини 9. Продовження - у частині 10: «Механіка казки».

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍