КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Сучасні амазонки, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

   - Ти дражниш цих пані. Вони всі дуже – деспотичні. - Ра Он здивовано підняла брови. Схоже, у цієї трохи клепок в голові залишилося. – Якщо і далі нариватимешся, вони тебе виженуть і ти не зможеш отримати свою порцію магії, якою вони щороку діляться. І тоді не зможеш зняти негаразди, які на тебе наклало прокляття тієї відьми, як її… Ія?

   - Дурня якась, - фиркнула прямо у вухо Роді Ра Он. – У мене немає неприємностей, чи невезіння. Все, що зі мною трапляється цілком логічне та закономірне!

    Дівчата з переднього ряду злісно поглянули на цих двох, тож вони замовкли.

   - І більше не лізь до моїх справ, - прошипіла панна Кан. Б’янка подивилася на неї, із сумом.

    Тим часом, пані Травень відпустила вже не нових амазонок на волю Змієногої богині, а нових (останній призив) залишила у залі, щоб розподілити хто з ким житиме у кімнаті. Звичайно ж Роді, Ра Он та Б’янка були останніми, кого ощасливили знаннями про кімнатну сусідку.

   - Отже, - сказала розважлива пані Травень, коли у залі залишилися лише вони вчотирьох, - панна Любомирченко житиме в одній кімнаті з панною… хм… Кан.

     Андромеда перелякано дивилася на грубіянку, а нахаба дивилася шоковано на ноговіддавлювачку.

   - Я не перебуватиму з нею, - Ра Он доволі неввічливо тицьнула пальцем у Роді, - в одній кімнаті! Я хочу, - вона різко обійняла за плечі перелякану Б’янку, - ділити кімнату з чарівною панною Фрателлі.

   - Це – абсолютно виключено! – Сухо заявила пані Травень та скинула руку Ра Он з плеча громадянки Італії.  – Панна Фрателлі – повна іноземка, тож повинна бути сама у кімнаті.

   - Але я боюся темряви! – Верескнула Б’янка. – Мені самій буде незатишно! Я боюся духів!

   - Я дозволяю тобі всю ніч тримати електричне світло вмикненим. Направиш рахунки за електрику на мою адресу, - манірно додала одна з трьох голів. Андромеда здивовано виявила, що ця пані, хоча і була суворою, все ж мала почуття гумору, хоча і досить дивне. – І, панна Кан, твоя мати була однією з трьох найкращих на своєму потоці.  Добре, що ти успадкувала хоча б її сірі очі, хоча і азійського форми. - Ра Он смикнулася. - Тож, я сподіваюся, вона привила тобі розуміння того, ким ми є. І ти позитивно вплинеш на панну Любомирченко.

     Ра Он дивилася на пані голову так, ніби вона запропонувала дівчині самостійно відрубати собі (тобто Ра Он, а не пані Травень) голову.

   - Але, - спробувала уникнути додаткового обов’язку панна Кан, - я…

   - Зрештою, - зітхнула одна з трьох голів, - ти можеш спокутати провину своєї мами за те, що вона теж нас фактично зрадила, бо знайшла тобі неналежного батька. Ось ваші ключі з номерами кімнат, - вона віддала ключі трьом ошелешеним дівчатам. – Зачекайте тут, допоки вас покличуть до лабораторії.

   - Лабораторії?! – Зойкнула Андромеда. А пані Травень вже зникла за дверима.

   - Хто там казав, що цей світ – найкращий зі світів? – Уточнила панна Кан. – Врізати б тому розумнику поміж очей, щоб і ім’я своє не згадав. Це ж треба! – Вона завила та закрила однією долоню свої очі. – Ти таки була права, - повернулася вона до Роді та злісно на неї поглянула. – Це ж треба, щоб мені так не пощастило!

   - Через те, що моя мама виявилася зрадницею? – Схлипнула, стримуючи сльози Андромеда.

   - До чого тут твоя мама?! Діти не відповідають за гріхи та хиби батьків! Це – через тебе! Ти – мені не подобаєшся! І маєш визнати у мене є всі підстави на такі почуття! – Андромеда була така засмучена всією цією історією, що навіть не смикнулася. – До речі, а як твоя мама зрадила амазонок?

   - Я не знаю! Я навіть ще тиждень тому не знала, що вони існують! – Ра Он та Б’янка витріщилися на неї. – І я мало уваги приділяла спорту! Тепер і гадки не маю, як мені стати вправною амазонкою.

   - Так, - погодилася панна Кан. – З цим можуть бути проблеми. Хіба що, фізичну вправність можна було б замінити вправністю магічною. Але бачу, у тебе геть немає магічного таланту. І це підтвердили нещодавно ті детектори використання магії. Не пощастило тобі, - зітхнула дівчина, а тоді додала, - а мені ще більше!

   - Якщо, - сором’язливо запропонувала Б’янка, - тобі вже так не подобається панна Любомирченко, то може… поміняємося? Ти житимеш сама, а я з…, - Роді підказала своє повне ім’я, - Андромедою?

   - Сонечко, я забороняю тобі жити у цьому готелі у кімнаті з іншою дівчиною. І для твого ж добра, якщо побачу, як ти когось заводиш до себе, я скручу тобі м’язи, - посмішкою людожера посміхнулася Ра Он. Дві інші дівчини кліпнули та переполохано перезирнулися.

   - Ти ж, - майже обвинувально сказала Роді, - проти диктатури, а сама поводишся як справжня диктаторка!

    - Я піклуюся про Б’янку. Ця наївна невинна дівчина, - панна Фрателлі дуже швидко закліпала, - не розуміє, яку небезпеку становлять інші, не такі гарні дівчата. Повірте мені, діти мої, я дуже добре знаю, про що кажу.

   - Тебе теж ображали, за те, що ти така гарна? – Спробувала підлеститися Роді.

   - Я не обговорюватиму свою біографію, - манірно заявила Ра Он.

   - Але ти припускаєш, - повільно та дещо роздратовано сказала Роді, - що я можу зробити щось погане Б’янці? – Італійка вирячилася.