Teremok - Аквадіос, Teremok

– Ви вже давно тут, – почала вона, сівши біля них. – Я бачу, що ви вже звикли до нашого світу, але щось вас все одно непокоїть.

– Це все одно не наш дім, – тихо сказала Кріс, дивлячись на полум’я. – Тут добре, але… ми належимо іншому світу.

Кирил зітхнув:

– Так, ти права. Мені подобається працювати з підводними механізмами, але коли я лягаю спати, думаю про батьків. Вони, мабуть, збожеволіють від хвилювання, навіть якщо, як ти казала, час у нашому світі зупинився.

Анастасія мовчки кивнула, її очі теж були повні туги.

Стефа подивилася на них, потім тихо сказала

– Можливо, настав час розповісти вам один секрет.

Друзі повернули голови до неї з подивом.

– Секрет? – перепитала Анастасія, відчувши цікавість.

– Так, – посміхнулася Стефа. – У нашому світі є щось на зразок вашої «п’ятниці 13-го». Це особливий день, коли можна вільно користуватися порталами. Такі дні трапляються нечасто, але я бачу, що ви вже засумували за своїм світом, і можливо, цей секрет вам знадобиться.

– А коли це буде? – в один голос запитали всі троє

– Коли за нашим календарем на вівторок припадає 8 число, – пояснила Стефа. – Це дуже рідкісна дата, але саме тоді портали відкриваються для всіх між 22 і 24 годинами. Ви можете спробувати повернутися на Землю саме в цей час.

Кріс глибоко зітхнула:

– І коли цей найближчий вівторок 8-го?

Стефа на мить замислилась, а потім відповіла:

– Він випадає аж на наступний місяць.

Всі троє засмутились. Знову чекати. Кирил обурено змахнув рукою:

– Наступний місяць? Ми вже стільки тут, а тепер ще чекати…

– Кириле, – перебила його Анастасія, – давай не будемо дратуватися. Ми вже почали звикати до цього місця. Ще кілька тижнів не змінять ситуацію. Але… – вона подивилася на Стефу, – ти впевнена, що ми зможемо повернутися?

Стефа кивнула:

– Так, ви зможете повернутися. Я переконана в цьому

Кріс задумливо подивилася на Стефу:

– Але якщо ми зараз підемо, а потім захочемо повернутися сюди? Портали відкриваються лише в цей день?

– На жаль, так, – відповіла Стефа. – Ви зможете повернутися лише тоді, коли знову випаде цей особливий день. І якщо ви це зробите, то вам доведеться чекати ще довше, якщо захочете повернутися назад.

Друзі переглянулися, їхні обличчя виражали змішані почуття. З одного боку, вони дуже хотіли додому. Але з іншого – тут був новий світ, який вабив своєю загадковістю і можливістю відкриттів.

– Ми не можемо втекти від того, що нас хвилює найбільше, – тихо промовила Кріс. – Наш дім і сім’я важливіші за все. Ми повинні повернутися.

Кирил погодився:

– Так, усе, що я тут бачив і чому навчився, неймовірне. Але я не можу забути, що я маю родину, яка, можливо, чекає на мене вдома.

Анастасія кивнула:

– Це правда. Незважаючи на те, що цей світ дав нам нові знання й досвід, наш дім завжди буде тим місцем, куди ми належимо.

Стефа усміхнулася, бачачи їхню рішучість:

– Тоді, якщо ви вирішили повернутися, вам залишається тільки чекати наступного вівторка 8-го. А поки що, – вона підняла палець, – не витрачайте час даремно. Тут ще стільки можливостей. Пориньте у своє життя тут, використовуйте цей час із користю.