Аркадія моя - Світ де мешкають казки , Аркадія моя

Ми зустрічались вже у снах

Він рятував мене від туги

Перемагаючи свій страх

Самотнім я тепер не буду

Мій добрий друг розділить шлях

До мрій злітати буде зручно

Йому в футболці і в цих штанях – він протягнув хлопцеві штанці на тон темніші від кольору футболки-

Тож, здається мені мій друг, ти не місцевий? Чи є у тебе якесь ім’я? Так сер, я Саша і я тут…. з планети Земля. А чи ти вже прийняв рішення в тому хто ти? Я сер майбутній генерал! Тож генерал значить? -На цих словах у всіх присутніх з’явилася велика посмішка, яка щойно не перейшла у сміх А генерал буде на стороні добра чи зла, хотів би я спитати? Звичайно добра. Сер. Відповів Саша підстрибуючи на місці. Тож я не помилився назвавши тебе своїм другом. Я зроблю тобі подарунок у вигляді цієї футболки й штанів, а ти, пообіцяй мені, що не розстанешся з добром, яке живе в твоєму серці. Звичайно сер. Дякую сер.

Мандрівники полишали магазин в найкращому настої, забувши про свої минулі образи і вирушили на зустріч незвіданому.

 

                                                                        ****

Найцікавіший шлях прокладається від точки «а» в точку, ще нікому не відому. Десь на шляху між цими пунктами наші герої, самі того не помітивши, опинилися на лавці біля озера з гарним настроєм і  морозивом в руках. Вони сиділи обличчям до водойми але бачили перед собою тільки велике запитання «куди далі?». В повному нерозумінні того, що вони обидва тут роблять, їм в ту ж мить, прийшла на думку одна і та ж ідея- спробувати стати друзями.

Сподіваюсь я не образив тебе своєю поведінкою -почав Дивак, - просто, це перший такий випадок на моїй пам’яті. Так, і на моїй – перебив його Сашко Ти був правий, я вже знав тебе раніше, одні сутки до того як ти опинився тут, якщо бути точнішим. Знав мене? Ого – здивовано мовляв хлопчик В мене була ще одна місія. Заплановане диво і я хотів подарувати це диво тобі Мені? - Здивування зростало з кожним словом, а питань ставало все більше Тобі. Але я не зміг. Я чув твої думки під час останньої вечері з мамою, тієї самої перед від’їздом. Я хотів подарувати тобі здійснення мрії. Але я не зміг і таке зі мною вперше. Я був злий, ще більше злий на себе, ти розумієш?

Гучний гавкіт перебив діалог двох нових друзів. Пес Шепс почав ричати і гавкати, так ніби бачив перед собою найлютішого ворога, якого тільки й можна уявити.

Шепс, заспокойся! Закричав Сашко. Здається він хоче нам щось сказати. -Дивак притиснув своє ухо до обличчя пса – Він зробив що? – злісний крик вирвався з уст справжнього дива Що? Хто? Хто, що зробив?

Дивак дивився на хлопчика ніби бачив його вперше.

Віддав свою мрію! Віддав мрію? Хто? Ти. Ти віддав свою мрію… з ворожою інтонацією продовжував Дивак Я ? Я не віддав присягаюся! Це був тільки сон! Звичайнісінький сон!

На цих словах настала велика мовчазна пауза. В голову то до одного, то до іншого, почало приходити повне розуміння того, що тут відбувається.

 

                                                                            ****

Тож, ти думаєш я тут щоб повернути свою мрію? Угу І тоді я зможу повернутися додому? Мабуть Але ніхто з цих людей ніколи б не зробив нічого подібного Угу І ти пропонуєш піти у світ неправди і зла щоб забрати мрію і завершити місію? Так Круто!

Горизонти виднілися вже чіткіше, від того ніякого полегшення не приходило. Кінцева зупинка до якої прямували хлопці, пролягала через самісіньке пекло, але і дорога туди була не такою простою. Портали між світами правди і брехні були давно забуті. Віднайти хоча б один такий було справжньою вдачею, та оглянувши себе з усіх сторін, наші герої розуміли, що вдача не на їх стороні. Був ще один вихід – запитати у того, хто пам’ятає. Олівер Кац, так доречно пропонував свою дружбу. Можливо він міг би підказати шлях?

На дворі вже вечоріло, тож треба було поспішати, аби встигнути до закриття магазину. Сашко йшов першим тим самим задаючи  темп. В його голові знову крутилася улюблена пісня, тож ні часу, ні натхнення на діалоги не було. Всім було достатньо зрозумілим, що пригоди тільки починаються. Усмішка- чи не найвдаліший спосіб замаскувати тривогу и страх. Усмішок було багато і тільки одна з них була щирою. Прийти до магазина вчасно було справжнім успіхом, а кожна зустріч з його власником могла б з легкістю перетворитися на справжнє свято, але не цього разу. Сьогодні хлопці прийшли по справі, та зустрівшись обличчям до обличчя з Олівером Кацом обидва довго не наважувалися запитати його про те, за ради чого прийшли. Сер Олівер, як його називав Сашко, збирався пригостити гостей цукерками, та ось питання: Чи будуть вони такими  смачними коли хлопці розкажуть про свій план?

Містер Олівер, -почав Дивак. – Сер, дякую вам за гостинність, але ми прийшли до вас з питанням. Питання? Я люблю різного роду питання. Питання завжди знаходять свою відповідь, від того вони неймовірно цікаві. Якщо в мене буде одна для вас, я залюбки її віддам. Тож що вас цікавить? Ми, сер, шукаємо шлях до порталу. До порталу? То будьте люб’язні знайти відповідь і для мене.  Що саме, мої любі друзі, спонукає вас шукати собі неприємностей? Згідно нашої теорії-  один із мешканців світу брехні вкрав мрію у Саші, і тому він тут.   На нашу думку, було б добре її повернути, чи не стане ви це заперечувати? О так, я розумію, мрія важлива частина життя. Дайте, но, подумати… якби мрію вкрали у мене..? Звичайно ж! Я б звичайно відправився на її пошуки і неодмінно повернув би собі. Що ж, то слухайте. Знаю я один портал, біля гори Хілсвеган, прямісінько у її підніжжя, з півночі від міста, між двома деревами-гігантами. Та не можу вас не попросити, бути обережними в своїх пошуках, коли будете там, завжди звертайтесь до світла у своїх серцях і поверніться додому такими ж, якими я бачу вас зараз- добрими і щирими.  Я, нажаль, не можу піти з вами, вік вже не дозволить мені. Але я дам в вам з собою одну пораду, бо більше в мене нічого не має «не говоріть з брехнею як зі своїм другом і не віддавайте своє серце їй».