Вікторія Вашингтон - Некровний брат мого батька, Вікторія Вашингтон

6

Прокинувшись вранці, я побачила пропущені від Ліама і відразу вирішила його набрати.

Наша з Ліамом дружба тривала з п'ятого класу школи, а два роки тому він зізнався про свої почуття, які були взаємними і ми почали стосунки.

Він — це єдина опора під моїми ногами, в якій я не сумнівалася, навіть коли життя почало йти під укіс.

— Привіт, — серце тьохнуло, коли закінчилися гудки і на тому кінці нарешті взяли виклик. — Ми ніяк не могли зателефонувати, і я почала переживати. Хотіла почути твій голос.

Я ніби не знала, як тепер з ним розмовляти, і від цього відчувала себе жахливо. Погляд постійно тягнувся до мітки на плечі, що нестерпно нервувало і буквально зводило з розуму.

— Пробач, Норо, — голос Ліама звучав винувато. — Батьки вигадали максимально насичену програму. Я приходжу в готель лише вночі і одразу валюсь з ніг. Я дзвонив, але здається, що ти вже спала в цей час.

— Так, я бачила пропущені від тебе. Значить, ти ще не приїхав, — зазнала легкого розчарування. — Але... Я рада, що твої дні такі цікаві.

Мені хотілося стримати негативних емоцій, щоб він не відчув, як мені зараз погано. Останнє, чого мені зараз хотілося, — псувати його відпочинок.

— Вибач, Норо, — знову промовив він і це звучало так щиро, що мене не могло це не зачепити.

Сльози скупчились у куточках очей, але я так і не дозволила скотитися їм по щоках.

— За що ти вибачаєшся?

— Мені довелося поїхати того дня, коли твого батька взяли під варту, — похмуро згадав Ліам. — Тоді коли тобі найбільше потрібна була моя підтримка. Не хотів, але вчинив, як кінчений мудак.

— Перестань, — сказала, зробивши глибокий вдих. — Все відмінно. Я відчуваю тебе, навіть перебуваючи на відстані.

— Я пиздець як сумую за твоїм запахом, Норо, — хрипко промовив він. — Щойно приїду, з аеропорту поїду до тебе. Моторошно хочу тебе обійняти.

По тілу розлилося тепло, а на губах раптово з'явилася посмішка.

— Я теж сумую за тобою, Ліам, — відповіла я, відчуваючи, як моє серце починає битися частіше. — І теж хочу обійняти тебе. Але не забувай, що ти маєш відпочити з дороги.

— Ну, звичайно, Норо, — сказав Ліам, і я змогла уявити його посмішку. — Але я не можу не побачити тебе, коли повернуся. Ти моя головна причина, через яку я хочу повернутися додому. Як тобі у новому будинку?

Ми часто переписувалися і Ліам вже ставив це питання, але поки що мені не хотілося вивалювати на нього всю правду і тим самим псувати відпочинок.

— Незвично, — увилисто відповіла.

— Твій дядько до тебе добре ставиться?

— Так, — якщо не зважати на те, що він мене ненавидить. — Навіть допоміг відновитись в університеті.

— То моя дівчина знову студентка? — Вигукнув Ліам. — Я радий. Я люблю тебе, Норо. Не сумуй і пам'ятай, що ми з усім упораємося. Разом.

— Я теж люблю тебе, Ліам, — відповіла я, відчуваючи, як моє серце наповнюється теплом. — Будь обережним, і не забувай мене.

— Ніколи, Норо, — сказав Ліам, і я змогла почути, як він знову зітхнув. — Хочу швидше опинитися поряд.

Ми продовжували розмовляти ще деякий час, обговорюючи свої плани на найближче майбутнє та згадуючи про наше минуле. Коли ми закінчили розмову, я відчула, як мені полегшало.

***

Вперше за ті тижні, які я тут мешкала, сніданок відклали на півгодини.

Наскільки я знала, ще рано-вранці приїхала Нея і з того моменту не виходила з його кабінету.

Ми з нею зіткнулися, коли я спускалася до їдальні.

Вона налетіла на мене, коли окрилена і з широкою усмішкою на губах виходила з кабінету Кайла.

— Знову плутаєшся під ногами, — важко зітхнувши, сказала вона.

Але було помітно, що це зіткнення не зіпсувало її настрій.

— Ти серйозно? — насупилась я. — Сама ледь у мене не врізалася.

— Якщо ти думаєш, що тобі зійде з рук брехня щодо поцілунку з Кайлом, то глибоко помиляєшся, — похмуро сказала вона. — Але сьогодні ми з ним їдемо відпочивати на три дні, тому я не маю жодного бажання на те, щоб вказувати тобі твоє місце.

Треба ж. Не стримала усмішки. Мені, за те, що його наречена сама накинулася і почала тягати за волосся, виставив купу правил та ультиматумів, а їй щастить на відпочинок.

У голові лише майнула приємна думка про те, що через мітку, яка пов'язує нас з Кайлом, їхній відпочинок навряд чи пройде так, як про те мріє Нея.

— Невже, Кайл сказав тобі, що поцілунку не було?

— Мені вистачає розуму, щоб довіряти своєму чоловікові без слів, а не вірити в дурний наклеп якогось малолітка.

Я кивнула, не знаючи, що відповісти на це. Нея була впевнена в собі і своїй правоті, і я не хотіла продовжувати цю марну суперечку.

— Ну, от і чудово, — пробурмотіла я, повертаючись, щоби піти. — Гарного відпочинку.

— Так, звичайно, — відмахнулася Нея. — Ти можеш продовжувати дотримуватись правил, які виставив тобі Кайл. Я впевнена, що він буде вдячний за твою самовідданість, — говорила з відчутним глузуванням.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍