Юлія Вирва - Пограй зі мною , Юлія Вирва

РОЗДІЛ 9

Понеділок розпочався зі звуком будильника.   Соля швидко злізла з ліжка і зайшла у ванну. Привівши себе в порядок вирушила на кухню готувати сніданок. Мстислав теж прийняв душ і зайшов у кухню за нею. Обидва зголодніли за ніч. Майже не спали, вивчаючи камасутру. А там повірте є що вивчати. Це так вам на замітку, шановні читачі. 

Солю, я не знав, що ти така ненаситна в ліжку. Мені це подобається. Я одразу ж зрозумів, що ти моя жінка. Моя королева.Я сама цього не знала раніше. Завдяки тобі моє минуле більше не має влади наді мною. Воно нарешті мене відпустило.А ти мій - король. З тобою легко й затишно. Будь ласка сніданок.- сказала жінка, ставлячи перед ним тарілку з яєчнею та ковбаскою та кава. Їли в тиші, час від часу переглядаючись, мов підлітки, які втекли з уроків.                     Покінчивши з їжею вони почистили зуби й вирушили на роботу. Хоча яка там в біса робота, коли їм хотілося з'їсти один одного. Навіть таке буває, коли знаходиш справжнє кохання. Свого соулмейта. Але робота є робота. Її необхідно виконувати.

Понеділок 2 вересня зустрів їх спекою. Хотілося залізти в басейн і пити коктейлі. Драйву та веселощів. Календарне літо все таки завершилося. Вересень подарує нові емоції. В магазині було тихо. Ще б пак, бо був зачинений. Мстислав відповів на декілька емейлів і після того нарешті відчинив двері магазину. Люди заклопотані власними справами і думками проминали їх , рухаючись за власним маршрутом немов зомбі. Соля уважно розглядала вітрини, намагаючись уявити себе в цьому одязі та чомусь не виходило. Мозок забороняв про таке мріяти. Дитинство в бідній родині давало про себе знати. Печаль огорнула її душу. Мстислав одразу помітив зміну її настрою. 

Що з тобою, Соломіє? Я щось не так зробив?Справа в мені, Мстиславе. Я боюся, що це все закінчиться. Маю на увазі початок наших стосунків. Те,що сталося вчора було феєричним. Скажи мені правду - ти дійсно мене кохаєш чи це просто гра?

Такого він не очікував. Невже ця жінка змогла розкусити його план? Чоловік не дооцінив її розумові здібності. 

Солю, тут все непросто. Спочатку я дійсно хотів тебе використати у власних цілях. А потів закохався мов хлопчисько. Ти маєш право мені не вірити. Маєш право піти звідси і не повертатися. Зникнути з мого життя  остаточно. Як і я з твого. Вибір за тобою.Звісно я відчувала, що тут щось не так. Просто не могла зрозуміти і повірити чоловіку, який мене хотів як жінку. Вперше за той відтоді як я стала вільною. Я вирішила залишитися тут. Це мій особистий вибір. Я приймаю його. Але ти маєш грати за моїми правилами. Поки що. Добре, Мстиславе. Вибач як тебе по- батькові? Данилович. Добре, Мстиславе Даниловичу. Буде зроблено. - промоаивши це Соля підморгнула йому і вибігла на вулицю. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍