Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Ліза моя сім'я і я хочу, щоб вона була під моєю опікою досі живе обід відпусти її. Я вже занадто довго працюю на тебе служу тобі як та собака і зараз настав момент коли я можу забрати і повернути ти щось пустий я тебе прошу. Те що завинили тобі мої батьки вже давно виплачені моїм трудом, я привів тобі купу бійців, я контролюю велику частину твого бізнесу, навожу порядок у потріних місцях, приваблюю все нових людей до цієї справи, тому я вважаю що вже давно відпатив тоі дорою монетою а навіть біьше ніж було перопочаткова, тому я хочу, щоб ти відпустив її!

- Не найкращий час для торгу ти вибрав. - наче сумно зітхнув Бебіт і дістав пістолет своєю ще поки здоровою рукою.

- Бос ти що очманів? - Кенні злякався, але більше всього його обурив такий вчинок. Не для того він приніс таку цінну інформацію, щоб в нього тикали дулом пістолет, щей його бос, власне для котрого він і приніс цю важливу інформацію. Але що вдієш така вже бандитська доля, сьогодні ще живеш, а до вечора можеш і не дожити.

- В мене немає часу на теревені, немає коли грати з тобою, віддавай цього листка мені! - спокійно промовив Бебіт.

- Тільки, якщо ти відпустиш мені сестру! - схоже пістолет злякав кені, але разом із цим додав йому адреналіну.

- Звісно відпущу, а як же, спочатку віддай мені того клятого папірця! - спочатку він розсміявся, а потім прибрав сміх і суворо наказав.

- Ти ж не відпустиш її, не віддаси її! - Кенні усе зрозумів, шкода що так пізно, Але що вже він мав діяти якщо якщо його зараз пристрелить бебі він точно вже не зможе допомогти своїй сестричці.

- Твої батьки мені винні, ти мені винний, твоя сестра мені винна, хоча б за те що я не дав вам здохнути з голоду. Ба більше усе місто мені винне, бо я тут головний. Залишай папірця і забирайся звідси, зникни з моїх очей. Я не в настрої Кенні, мені байдуже на твоє життя життя твоєї сестри на всі оці ваші сентиментальності, якщо хочеш жити і хочеш, щоб твоя сестра залишалися цілою тоді геть з моїх очей. Або одне нажатие на курок і ти будеш вже неживою собакою, а мертвою собакою, чи  відчуваєш різницю? - холоднокровно пояснив бос.

Кенні зціпив свої зуби і наповнився гнівом, його обличчя почервоніло, він думав одне, як би це вбити цю гладку потвору і вийти звідси живим, але йому це не вдасться зробити, принаймні поки що, адже він не Барнст. Якби не пістолет і влада його боса, він би задушив його власними руками, навіть якщо б йому не вистачило сил у власних руках йдеться він би зумів їх знайти, лише б довести розпочату справу до кінця. Лише таким шляхом лише таким методом, через смерть його боса можна було витягнути його сестру Елізу з рабства цього огидного нелюда. Швидкоплинні думки лише мрії, які суперечать реальності, яка відбувається просто на його очах. 

Кенні акуратно розвернув рукою пожмаканого папірця і притиснувши його долонею до столу злегка розтер, щоб той набув, хоч якоїсь колишньої рівної форми. Кенні зрозумів, що помилився, що зробив неправильно і тепер потрібно шукати інший шлях, або чекати нагоди, щоб розібратись з Бебітом і повернути до свого дому у свою сім'ю рідну людину. Неможливо домовитися з тираном, неможливо примиритися зі злом. Як можна підписати угоду між людиною і нелюддю? Таких союзів не існує, на жаль Кенні занадто пізно це зрозумів.

- Молодець, а тепер забирай руку і забирайся звідси! 
Кенні повільно прибрав свою руку залишивши більш-менш розправленого папірця на столі свого боса.

- Схоже я тебе недооцінював, а ти виявився кмітливішим і серйознішим ніж я міг собі уявити! - додав Бебіт.

- Схоже ти багатьох недооцінюєш бос, мабуть твоя перев'язана рука тому підтвердження! - Кенні не втратив можливості проколоти того гострим слівцем навіть під дулом пістолет.

- Не не твоя собача справа, краще скажи де ти дістав його адресу?

- Вірний слуга все зробить задля свого пана! - свій болючий сарказм Кенні замаскував під покірність.

- Приємно таке чути і приємно усвідомлювати, що в мене такі чудові працівники і віддані слуги, але з усього неприємнішим є те, що я пан над усіми іншими і тобою включно! - з надмірною гордістю і презирством заговорив Бебіт.

- Тут вже не посперечаєшся! - зазначив він.

- А тепер забирайся звідси. І запам'ятай, твою сестру я не відпущу і ти навіть не смій проти мене йти - ніколи, не смій і не наважуйся від мене щось вимагати, ти зрозумів мене? Якщо хочеш зберегти свою голову, продовжуй прислуговувати, будь розумним і відданим слугою, інакше сам знаєш що буде, тебе не стане, а твоїй сестрі прийдеться дуже гірко! 

- Знаю, звісно бос! - наче смиренно відповів Кенні, підвівся і успішно вийшов від Бебіта.

- От сволота, сестру він захотів, права він захотів, проти мене йти задумав, ну нічого я в порошок зітру тебе як і Матіаса і його пришелепкуватого дядька Барнста! - Бебіт не на жарт горів помстою.

Він склав пістолета простягнув руку до папірця та діставши його своєю короткою рукою Він прочитав адрес написаний на ньому. А Кенні то голова добре придумав, що ж дякую, що може бути краще ніж коли ти знаєш місце життя свого противника? Якщо він у місті, то його сім'я точно там, а це чудово, пошлю туди своїх хлопців хай вони запросять її сюди і тоді ми побачимо чи погодиться Матіас на поєдинок. Нікуди він не подінеться, нічого не зможе зробити, буде моїм, принесе перемогу, а потім побачим, що з ним робити. Можливо те ж саме, що і з його дядьком Барнстом і Кенні.