Едіт Єва Егер - Вибір, Едіт Єва Егер

Раніше я питала пацієнтів та пацієнток: «Як я можу вам допомогти?». Але таке формулювання запитання робить з них Хитуна-Бовтуна, що чекає на узбіччі, коли його знову зберуть докупи. А з мене — королівську кінноту та королівську рать, безсилу, втім, полагодити іншу людину. Я змінила запитання. Тепер я кажу: «Чим я можу бути вам корисною?». Як я можу підтримати вас, поки ви берете на себе відповідальність за себе?

* * *

Я ніколи не зустрічала людину, яка б свідомо обирала життя у неволі. Однак я знову й знову свідчила на власні очі, як охоче ми віддаємо нашу духовну та розумову свободу, перекладаємо на іншу людину чи сутність відповідальність за те, щоби керувати нашими життями, вирішувати за нас. Одна молода пара допомогла мені усвідомити наслідки уникання відповідальності, перекладання її на когось іншого. Вони зачепили в мені особливу струну — вони молоді, вони перебували в такій фазі свого життя, коли більшість з нас жадає самостійності, та, за іронією долі, саме в цей період свого життя ми можемо особливо хвилюватися, чи ми готові до цього, чи ми достатньо сильні, аби витримати таке навантаження.

Коли Еліс прийшла до мене по допомогу, вона вже досягла такого рівня відчаю, що межує із самогубством. Їй минув двадцять один рік, її світле кучеряве волосся було зав’язане у кінський хвіст. Очі червоні від сліз. Вона була вбрана у величезну чоловічу футболку, що майже сягала колін. Я сиділа поруч з Еліс під яскравим жовтневим сонцем, поки вона намагалася пояснити мені причини її страждань, тобто розповідала про Тодда.

Тодд, харизматичний, амбітний, вродливий баскетболіст, був ледве не зіркою коледжу. Вона познайомилася з ним два роки тому, коли була на першому курсі, а він на другому. Всі знали Тодда. Для Еліс було несподіванкою, що він хотів познайомитися з нею. Він вабив її своїми фізичними даними, а йому подобалося, що Еліс не докладає занадто зусиль, аби його вразити. Вона не була поверховою. Здавалося, їхні особистості доповнювали одна іншу — вона тиха та сором’язлива, він балакучий та товариський, вона була глядачкою, він був актором. Тодд дуже скоро запропонував їй жити разом.

Еліс оживала, розповідаючи про перші місяці їхніх стосунків. Вона казала, що у світлі прихильності Тодда вона вперше почувалася не просто досить гарною, а надзвичайною. Річ не в тім, що в дитинстві, попередніх стосунках чи хоч коли-­небудь вона почувалася знехтуваною, занедбаною чи нелюбою, ні. Але увага Тодда надала їй нове відчуття життя. І воно їй подобалося.

На жаль, це було таке почуття, що як прийшло, так і пішло. Часом вона почувалася в цих стосунках невпевненою. Особливо на баскетбольних матчах та вечірках, коли інші жінки фліртували з Тоддом, її трусило від ревнощів та власної неспроможності. Час від часу вона сварилася з Тоддом після вечірок, якщо він відверто фліртував у відповідь. Часом він заспокоював її, іншим разом висловлював роздратованість через її підозри. Вона намагалася не бути дівчиною-пилкою. Намагалася знайти способи бути незамінною для нього. Вона стала його головною навчальною підтримкою. Він з великими труднощами намагався отримувати прохідні бали, потрібні для отримання спортивної стипендії. Спочатку Еліс допомагала йому готуватися до іспитів. Потім почала допомагати з домашніми завданнями. Незабаром вона писала замість нього проєкти, допізна працюючи над його завданнями на додачу до своїх.

Свідомо чи ні, але Еліс знайшла-таки спосіб зробити Тодда залежним від неї. Стосунки мали тривати, бо він потребував її, аби продовжувати отримувати стипендію та всі можливості, які стипендія відкривала перед ним. Відчуття власної незамінності було таке п’янке та втішне, що життя Еліс тепер складалося лише за одним рівнянням: що більше я зроблю для нього, то сильніше він мене кохатиме. Не усвідомлюючи цього, вона почала вимірювати почуття власної цінності залежно від отриманої від нього любові.

Нещодавно Тодд зізнався в тому, чого Еліс завжди боялася: він переспав з іншою жінкою. Вона була зла та скривджена. Він перепрошував та плакав. Але не міг порвати з тією жінкою. Він кохав її. Йому було шкода. Він сподівався, що вони з Еліс зможуть залишитися друзями.

У перший тиждень Еліс ледве могла змусити себе виїхати з квартири. Апетит зник. Вона не могла одягнутися. Дівчина страшно боялася лишитися самотньою, їй було соромно. Вона збагнула, що дозволила цим стосункам цілковито керувати її життям, ще й марно. Незабаром зателефонував Тодд. Він питав, чи вона може зробити йому величезну послугу, якщо вона, звичайно, не надто зайнята. Він мав здати черговий проєкт до понеділка. Чи не могла б вона його написати?

Еліс написала для нього проєкт. І наступний. І ще один.

— Я робила для нього все, — казала вона крізь сльози.

— Люба, у цьому твоя перша помилка. Ти мучилася заради нього. Що тобі було з того?

— Я хотіла, аби він був успішний, і він був такий щасливий, коли я допомагала йому.

— А що тепер?

Учора вона розповіла мені, як дізналася від спільного товариша, що Тодд та його нова жінка з’їхалися. А наступного дня він мусив здати черговий проєкт, який вона погодилася написати для нього.

— Я знаю, що він не повернеться до мене. Я знаю, що маю припинити виконувати завдання замість нього. Та я не можу припинити.

— Чому?

— Я кохаю його. Я знаю, що досі можу ощасливити його, якщо виконуватиму завдання замість нього.

— А як щодо тебе? Чи це робить тебе кращою? Чи це робить тебе щасливою?

— Ви змушуєте мене почуватися, ніби я вчиняю щось погане.

— Коли ти припиняєш робити те, що краще для тебе, та починаєш робити те, що, на твою думку, потрібне іншим, ти робиш вибір, який матиме наслідки для тебе. Він також матиме наслідки і для Тодда. Що твій вибір присвятити себе допомозі каже йому про його власну спроможність впоратися з труднощами?

— Що я можу йому допомогти, що він може розраховувати на мене.

— Але ти насправді не можеш розраховувати на нього.

— Я хочу, аби він кохав мене.

— Ціною його зростання? Ціною власного життя?

Я дуже хвилювалася через Еліс, коли вона залишила мій кабінет. Вона була в глибокому відчаї. Але я не вірила, що вона покінчить із собою. Еліс прагнула змін, саме тому прийшла