Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

– У мене так завжди, – пояснив він Марії, – сил багато йде…

– Так, я чула... – обличчя жінки було непроникне, вона відвернулася до вікна, зображуючи діяльність.

Макс відклав бутерброд і поставив чашку з чаєм.

– Маріє... я робив те, що було треба. Давай я ще раз вам дещо поясню... Будь ласка, послухай мене… нещодавно я посварився з хорошою дівчиною через такий самий випадок і не хотів би, щоб ви пішли цим самим шляхом. Це дуже прикро – втрачати людей через дурне нерозуміння. Ти, звісно, можеш думати, що все якийсь обман, містифікація, що про тебе я міг дізнатися десь заздалегідь... – він весь час збивався з “ви” на “ти” і назад, – таке можливо. Але навіщо? Навіщо мені це? Квартиру я у вас не прошу, грошей теж... Навіщо мені такі складнощі? Нагородити стільки всього, щоб обвести навколо пальця двох наївних і безпорадних жінок з метою чого? Скористатися беззахисним станом і зґвалтувати? Думаю, в житті є й такі виродки. Так було часу на це предостатньо. Але ти ж бачила – ти сама змінилася реально, Каті стало краще, вона може рухатися... – він уважно подивився їй в обличчя і, заплющивши очі, повністю переключився на внутрішній зір. – У вас був перелом правої руки, давно, кілька десятків років тому... ноги у вас сильні, але ступні мають проблеми – найімовірніше, ви займалися якимись танцями, з юності та довго. Можливо, це був балет, мені, на жаль, нема з чим порівняти. Ви перша, кому я взагалі щось таке кажу. Що ще... а! Ось, важливе... серце працює трохи з проблемами. Ось просто зараз є легкий біль і віддає під лопатку. Є невелике нервове виснаження. Може дався взнаки важкий останній місяць вашого з Катею життя, а може все це потихеньку накопичувалося вже давно. – Макс розплющив очі. Погляд Марії був уже не холодним, а просто здивованим. – Це окрім того, що ми робили там, у кімнаті. – Він трохи помовчав, – я ніяково почуваюся. Тому просив вас вийти. Якби вона хоча б спала, а так... Ось і розповідаю, щоб ви мене зрозуміли. Я не маніяк, не збоченець. Може треба якось по-іншому робити, але я не знаю і не вмію по-іншому. Її сильно били в живіт. Кілька разів. Прилетіло по шлунку, печінка, нирки... та все, що там є. І... – Макс зробив паузу, – і жіночі органи теж. Сильні забої та гематоми. Напевно, воно з часом і так залікувалося б... Але навіщо ризикувати? Якщо для інших органів це не так трагічно, хоча наслідки можуть бути різні, то для матки – сама розумієш. Часу минуло вже чимало, мені треба було якось простимулювати її, щоб запустити регенерацію в організмі. І якщо печінку й нирки я просто наситив силою, вони самі викинуть із себе всю гидоту й оновляться самі, то матка і все, що з нею пов’язано, – енергетично дуже потужні органи. Вони дають життя і підтримують його потім. Я думаю, що ти б не хотіла, щоб твоя донька залишилася безплідною? – Марія була не на жарт перелякана, негативно похитала головою. – От і я не хочу. Я зробив що міг, а великий приплив енергії спричинив таку ось реакцію організму... Оргазм – це, напевно, найсильніший виплеск енергії або сили, називайте як зрозуміліше, в організмі, вона проходить по всіх каналах, прочищає їх і насичує все, що навколо. Вирівнює і стабілізує. Як паводок навесні. Сильніше за це – тільки пологи або смерть. – “Охрініти... ось це я даю... і звідки що береться в голові?” – подумав собі, – Ось якось так... Зазвичай я намагаюся качнути силою, щоб тільки завести організм, підштовхнути до відновлення... Він сам потроху зробить усе, що треба. Але тут був не той випадок. – “Зазвичай... я намагаюся".. Авіценна бісів. Треба пригальмувати балачки, а то наговорити можна такого…”

Жінка сиділа збентежена.

– Я... я все зрозуміла. Вибач мені, але я почула, як вона... – і злякалася. За неї злякалася. Якось дико це... чути таке... а тут ще стільки всього навалилося, – вона простягнула руку і поклала долоню Максу на передпліччя. – Серцем я розумію – якби не ти, то Катя тихо згасла б і все. За її життя я на все готова, кров віддати, себе віддати, на панель піти... А тут усе так чарівно змінилося... А розумом я іноді думаю, що не буває зараз так, щоб без каверзи…

– Маш, я ж сказав – усе добре. Я це все розумію, тому так довго і нудно розповідав про те та про се. Хотів максимально згладити краї. Якщо зможеш, давай так – якщо раптом у тебе будуть сумніви щодо мене, то перш ніж зробити рішучий крок, ти все ж прямо запитаєш саме мене. Хіба мало що станеться в житті. Я ось побоююся, що мене почнуть шукати і якщо вийдуть на вас, то можуть застосовувати всяке... обман, звинувачення... та що завгодно. Скажуть, наприклад, що це якраз я і був, той хто на неї напав. І взагалі я маніяк, накоїв уже безліч лиха... і дівчаток, і жінок... усіх... типу – ось тому вони мене й шукають, – Марія трохи змінилася в обличчі, але руку не прибрала. – Ось, ось... про це я і кажу... На секунду, але ти подумала – а раптом правда? – Макс уже чудово відчував усі емоції жінки. Тепер, коли він під’їв трохи, голод не заважав йому чути навколо себе чужі емоції.

– Ми домовилися, я робитиму так, як ти просиш, – слова Марії прозвучали твердо і впевнено. – А що значить – тебе шукатимуть?

– Усе просто – поки світом правлять гроші, нажива, я побоююся, що багато хто захоче мати при собі або скористатися послугами цілителя, який може так, – він махнув у бік кімнати, де спала Катя. – А якщо буде такий попит, то, значить, захочуть й контролювати пропозицію. Це ж як суперліки, від усього. Можливо, що й від старості.

– Я зрозуміла, про що ти, – Марія задумливо прикусила губу.

– Дуже добре. Давай зробимо ще одне діло для тебе. Зніми, будь ласка, сукню. І верхню частину білизни. Я хочу трохи допомогти і тобі. Заодно ти багато чого зрозумієш на особистих враженнях.