Вільям Шекспір - Збірка творів

за той ланцюг мене схопили!

АНДЖЕЛО

Здається, пане. Я і не зрікаюсь.

АДРІАНА

Я вам послала гроші через Дромйо

На викуп, пане; він їх не приніс?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

О ні! Не через мене!

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Той гаманець дукатів я одержав:

Його приніс мені слуга мій, Дромйо.

Я бачу, кожному з нас попадався

СЛУГА

Не свій, а братів; нас же двох

Теж плутали: він мною був, я — ним:

От з цього помилки всі і постали!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

За ці дукати викуплю я батька.

КНЯЗЬ

Не треба, я йому життя дарую.

КУРТИЗАНКА

Прошу, мій діамант віддайте, пане!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Візьміть його; велика дяка вам

За ваш смачний обід.

АБАТИСА

Зробіть нам ласку,

Преславний князю наш, у монастир

Із нами разом завітайте; там

Докладно ми про наші всі пригоди

Розкажем вам, і всіх, що тут зійшлись,

Що в день цей від численних помилок

Страждали, просимо ми теж до гурту

І обіцяєм всіх задовольнити.

О, двадцять п’ять тяжких і довгих років,

Сини мої, промучилась я з вами,

І тільки зараз народила вас!

Ви, князю наш, ти, муже мій, і діти,

І ви, календарі їх з перших днів,

Ходім мерщій похрестини справляти:

Кінець журбі, тож нумо святкувати!

КНЯЗЬ

Охоче буду кумом на хрестинах.

Князь, абатиса, Егеон, куртизанка, 2-й купець, Анджело та почет виходять.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Чи збігати мені на корабель

По ваші речі, пане?

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

По мої?

Які ж туди відніс ти речі, Дромйо?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ті речі, що були в «Кентаврі», пане.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Це він мені говорить. Дромйо, я

Господар твій, ходімо з нами зараз;

Про речі ті подбаємо ми згодом;

Ну, брата ж обніми й потішся з ним!

Антіфол Сіракузький і Антіфол Ефеський, Адріана і Люціана виходять.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

В господаря твого живе красуня, —

Ох, та й гладка ж! Вона мене сьогодні

Ледь не засмажила під час обіду;

Тепер вона мені сестрою буде, —

Нівроку їй, — а не жоною, правда ж?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Мені здається все, що ти не брат мій,

А дзеркало моє. Дивлюсь на тебе

І бачу, що вродливий я хлопчина!

Ходім і ми на свято подивитись.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Прошу вас, пане, йти вперед, ви старший.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Це ще питання: як його розв’яжем?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ми соломинку будемо тягти

За наше старшинство; тим часом ти

Іди вперед.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

О ні, хай краще так:

Ми разом народились, як близнята,

То й підем попідручки, як два брата.

Виходять.

Два веронці

Дійові особи

Герцог Міланський, батько Сільвії

Валентин, Протей, двоє шляхетних синьйорів з Верони

Антоніо, батько Протея

Туріо, дурний суперник Валентина

Егламур, що допомагає Сільвії втекти

Спід, пустотливий слуга Валентина

Ланс, такий самий слуга Протея

Пантіно, слуга Антоніо

Господар заїзду в Мілані, де мешкає Джулія

Розбійники

Джулія, синьйора з Верони, що її кохає Протей

Сільвія, герцогова дочка, що її кохає Валентин

Лючетта, прислужниця Джулії

Слуги, музиканти

Дія відбувається у Вероні, в Мілані й частково у лісі на кордоні Мантуї.

Дія перша

Сцена 1

Майдан у Вероні.

Входять Валентин та Протей.

ВАЛЕНТИН

Кинь переконувать мене, Протею,

Обмежена та юність, що воліє

Сидіти вдома. Ех, коли б кохання

Не прикувало днів твоїх найкращих

До ніжних поглядів твоєї панни,

Я радо запросив би і тебе

Помилуватись чудесами в світі,

Щоб молодість свою не марнував ти.

Та хай тобі щастить, раз ти кохаєш,

Як і мені, як я того ж зазнаю!

ПРОТЕЙ

Ти їдеш? Валентине, прощавай!

Згадай свого Протея, як побачиш

Де-небудь дивину якусь цікаву,

Мандруючи по світу; побажай,

Щоб я тобі товариш був у щасті;

Коли ж на небезпеку наразишся,

То покладись на молитви мої:

Молитимусь за тебе, Валентине.

ВАЛЕНТИН

«За мене — по якійсь любовній книзі?»

ПРОТЕЙ

По книзі тій, яку найбільш люблю я.

ВАЛЕНТИН

Мілкому міфу про чуття глибоке:

Як переплив Леандер Геллеспонт.

ПРОТЕЙ

То розповідь глибока про кохання

Ще глибше, що у ньому він загруз.

ВАЛЕНТИН

В коханні ти загруз і сам по горло,

Але не переплив ще Геллеспонту.

ПРОТЕЙ

По горло так-таки? Та ні, дай спокій!

ВАЛЕНТИН

Ну, не по горло — по коліна.

ПРОТЕЙ

Що?

ВАЛЕНТИН

Тобі кохання стане в горлі руба.

Адже ж у нім купується благанням

Зневага лиш; зітханнями тяжкими —

Лише суворий погляд; двадцятьма

Безсонними і втомними ночами —

Єдина мить утіхи! Пощастить —

Ти, може, виграєш лише страждання;

Не пощастить — тяжких зазнаєш мук!

Одне із двох — або ти на безумство

Свій розум поміняв, або безумство

Тобі зненацька розум полонило.

ПРОТЕЙ

То ти вважаєш, ніби я — безумець?

ВАЛЕНТИН

Зважаючи на стан твій, це можливо.

ПРОТЕЙ

Ти не мене ганьбиш, ганьбиш любов.

ВАЛЕНТИН

Любов — владарка, ти їй підкорився.

А той, хто ходить у ярмі безумства,

Не може зватись мудрецем.

ПРОТЕЙ

А втім,

Запевнюють, що, як у ніжній бруньці

Заводиться зажерливий хробак,

Так часом в найсвітліший ум проникне

Кохання непоборне.

ВАЛЕНТИН

Кажуть теж:

Як ранню бруньку поїда хробак,

Раніше ніж вона розпукне, так,

Охоплений коханням, юний розум

Умить стає безумством. В’яне він

Ще в бруньці і з весни втрачає зелень,

Не даючи сподіваних плодів.

Я гаю час! Навіщо ці поради

Тому, хто хоче любощам служить?

Ще раз прощай! Адже чекає батько,

Щоб провести мене на корабель.

ПРОТЕЙ

Я проведу тебе, мій Валентине.

ВАЛЕНТИН

Протею любий, ні; прощаймось тут.

В Мілан пиши мені і сповіщай

Про успіхи твої в коханні й також

Про все, що тут відбудеться нового,

Коли далеко твій заїде друг;

То й я листи писатиму до тебе.

ПРОТЕЙ

Мій друже, хай щастить тобі в Мілані!

ВАЛЕНТИН

Й тобі не менше вдома! Прощавай!

(Виходить)

ПРОТЕЙ

Полює славу він, а я — кохання;

Він друзів кида, щоб добути слави,

А я ладен пожертвувать собою,

І друзями, і світом для кохання.

Ти, Джуліє, мене змінила зовсім;

Покинув через тебе я науки,

Марную час, не слухаю порад,

Світ маю за ніщо, не сплю, нудьгую,

Бо над усе одну тебе люблю я!

Входить Спід.

СПІД

Синьйор Протею, помагай вам Боже!

Господаря не бачили мого?

ПРОТЕЙ

Був щойно тут і вже пішов до порту, —

Він зараз вирушає у дорогу.

СПІД

Б’юсь об заклад, він вже пливе в Мілан.

А я заґавивсь, мов якийсь баран!

ПРОТЕЙ