Ірвін Ялом - Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта, Ірвін Ялом

І потім був сон, який відтворював особливе невдоволення:

Я дивлюся на серце для трансплантації. Хірург лягає відпочити. Хтось звинувачує його в тому, що він думає лише про пересадку органа і його не цікавить, як до нього потрапило серце від донора, навіть якщо це якась брудна історія. Хірург каже, що це правда. Там також присутня хірургічна медсестра, яка стверджує, що не може нічого вдіяти — вона змушена спостерігати весь цей жах.

Послання:

«Серце для трансплантації — це, поза сумнівом, психотерапія. (Знімаю капелюха перед вами, мій любий друже сновидцю! “Серце для трансплантації” — який натхненний символ психотерапії!) Марвін відчуває, що ти непривітний і залишаєшся осторонь, що ти виявляєш мало цікавості до його життя — зовсім не цікавишся, як він став тією людиною, якою є сьогодні».

Сновидець радив мені, як діяти. Ніколи раніше в мене не було такого радника. Я був вражений ним і почав забувати про його власну мотивацію. Він діяв як представник Марвіна і хотів, щоб я допоміг Марвіну? Він сподівався, що, якщо Марвін зміниться, тоді він, сновидець, зможе звільнитися, злившись із Марвіном? Чи він в основному діяв, щоб полегшити свою власну самотність, докладаючи всіх зусиль, щоб зберегти стосунки зі мною?

Але, незважаючи на його мотивацію, його поради були дуже доречними. Він мав рацію: я не працював з Марвіном на повну силу! Ми перебували з ним на такому формальному рівні спілкування, що навіть називати один одного на ім’я було незручно. Марвін ставився до себе дуже серйозно: він був практично єдиним моїм пацієнтом, з яким я ніколи не жартував. Часто я намагався зосередитись на наших стосунках, але, окрім деяких стріл дотепності, які пролетіли на наших перших заняттях (як оті, в стилі «Ви, психіатри, вважаєте, що секс є підґрунтям всього»), він більше не робив жодної спроби покепкувати. Від того часу як він позбувся мігрені, Марвін ставився до мене з великою повагою і шаною, він завжди відповідав на мої запитання про його почуття до мене, що я знаю свою справу.

До того часу як минуло шість місяців від початку терапії, я почав більше турбуватися про Марвіна, але все одно не відчував глибокої приязні. Це було дивно, адже мені подобався сновидець: я захоплювався його сміливістю і його нищівною чесністю. Час від часу я змушений був згадувати, що сновидець — це той же Марвін, що відкривав шлях до свідомості Марвіна, — цей інший образ «Я», здатний до абсолютної мудрості та самопізнання.

Сновидець мав рацію, коли казав, що я не хотів занурюватися в подробиці й з’ясовувати, звідки до мене потрапило серце для трансплантації: я був неуважним до переживань Марвіна та подій його раннього дитинства. Як результат, я присвятив наступні два заняття детальному вивченню його дитячих спогадів. Одна з найбільш цікавих речей, які я з’ясував, полягала в тому, що, коли Марвінові було сім чи вісім років, в його родині сталася якась страшна й таємнича подія, після чого його мати назавжди вигнала батька зі спальні. Хоча Марвіну ніколи не казали, що трапилося, зараз, ґрунтуючись на кількох випадкових коментарях матері, він мав підозру, що його батько зраджував дружину або був затятим гравцем.

Після того як батько їх покинув, сталося так, що Марвін, наймолодший син у родині, став постійним компаньйоном своєї матері: його обов’язком було супроводжувати її на всі заходи. Роками він терпів кпини своїх приятелів на тему, що зустрічається із власною матір’ю.

Зайве казати, що новий обов’язок Марвіна не додав йому ніжних почуттів до батька, який нечасто відвідував родину, а згодом узагалі зник з їхнього життя. Два роки потому його старший брат отримав листівку від батька, у якій той повідомляв, що живий і почувається добре, а також висловлював переконання, що його родині набагато краще без нього.

Очевидно, що обґрунтувати проблеми Марвіна в стосунках з жінками можна було едіповим комплексом. Його взаємини з матір’ю були особливими, занадто інтимними, довготривалими і надзвичайно закритими для інших, тому вони мали страшні наслідки для його подальших стосунків з чоловіками; насправді він був переконаний (і це його переконання було досить реалістичним), що доклав багато зусиль, щоб його батько зник. Не дивно, що Марвін був дуже обережним, коли спілкувався з чоловіками, і занадто сором’язливим із жінками. Його перше справжнє побачення, зрозуміло, що з Філіс, було його останнім першим побаченням: Філіс і він більше не розлучалися, аж до весілля. Вона була на шість років молодша за нього, така ж сором’язлива і недосвідчена у стосунках з протилежною статтю.

Ці анамнестичні сеанси були, на мою думку, обґрунтовано ефективними. Я знайомився з персонажами, які заселяли свідомість Марвіна, і окреслював певні важливі повторювані події його життя (і потім ділився з ним): наприклад, спосіб, у який він відтворив модель шлюбу своїх батьків, — його дружина, схожа на дружину його батька, контролювала його, позбавляючи сексу.

Коли ми відкривали цей матеріал, з’являлось більше можливостей, щоб зрозуміти теперішні проблеми Марвіна з трьох різних підходів: екзистенційного (зосереджується на онтологічній тривозі, яка виникає, коли ми проходимо важливий етап у нашому житті); фройдистського (стосується тривоги едіпового комплексу, яка згодом переходить у сексуальний акт, вона тісно пов’язана з примітивною тривогою та вимагає негайного лікування); та комунікативного (зосередженого на шлюбному динамічному балансі, який був порушений нещодавніми подіями в житті Марвіна; детальніше ми могли з’ясувати цю проблему лише згодом).

Марвін, як завжди, працював наполегливо, щоб надати мені всю необхідну інформацію, але незабаром втратив інтерес до витоків теперішніх життєвих подій і не хотів більше аналізувати минуле. Одного разу він сказав, що ці брудні події стосуються іншого часу, навіть іншого століття. Він також задумливо відзначив, що ми обговорювали п’єсу, де всі персонажі, за винятком його самого, були мертві.

Незабаром сновидець надіслав мені кілька повідомлень про реакцію Марвіна на нашу спробу заглибитись в минуле:

Я бачу автомобіль дивної форми, схожий на велику довгу коробку на колесах. Він виготовлений з чорної лакованої шкіри. Я вражений тим, що єдине вікно у нього ззаду і воно нерівне — через нього нічого не видно. Там ще один автомобіль. У нього щось не так із дзеркалом заднього виду. А на його задніх вікнах фільтр, який ковзає то вниз, то вгору, але зараз його заклинило.

Я читав лекцію з великим успіхом. Потім у мене виникли проблеми з графопроектором. Спочатку я не міг дістати слайд, щоб поміняти його на інший. Раптом на слайді з’явилась голова людини. Потім я не міг сфокусувати слайд. Далі якісь люди почали ходити біля проектора, і їхні голови з’явились на екрані.