Шолом-Алейхем - Мандрівні зірки, Шолом-Алейхем

Отже, будь там від четвертої до п'ятої години і шукай мене. Наказую тобі, щоб ти там був, ні, це неправда. Чому не сказати тобі чисту правду? Я не наказую, а прошу тебе, благаю, припадаю до твоїх ніг і цілую тебе, цілую! Чуєш? Я цілую тебе!

Роза

Розділ 72

ЗНОВУ БРАЙНОЧНА КОЗАК

Шолом-Меїр Муравчик прийшов до свого нового друга Рафалеска точно в призначений час, як вони умовились. Але він його вже не застав дома. На столі лежала незапечатана записка, очевидно, йому адресована:

"Мій любий Муравчику! Я маю виїхати з Нью-Йорка на кілька годин. Коли повернуся — не знаю. Нашу подорож відкладено на інший раз. Прошу передати моє пробачення — ви знаєте кому і як це треба зробити,— я ніколи не забуду вашої послуги!

Ваш Л. Рафалеско"

"Що мені снилося лихого цієї й минулої ночі і що снилося мені протягом усього життя, як на морі, так і на суходолі, нехай впаде на голови моїм ворогам! Актор лишається актором. Хоч би десять разів походив від порядних батьків! Чоловік умовився зі мною точно про час, тремтів, аж трусився, мало не дістав апоплексію і раптом..." — Муравчик повернувся, готовий плюнути й піти, але почувся стук у двері.

Муравчик зрадів: "Це напевне він..."

— Заходьте!

Знову почулося: стук, стук. "Тоді це не він..." На його друге "заходьте" постукали втретє. Муравчик розгнівався і голосно гукнув:

— Головою об стіну!

Двері спроквола відчинились, і зайшла Брайночка Козак.

Якби замість Брайночки Козак зайшов, приміром, Гоцмах з того світу, Муравчик не був би такий ошелешений, як у цю хвилину. Проте він знайшов у собі силу, щоб за півхвилини оговтатись і знову стати тим самим жвавим, веселим, бадьорим Муравчиком, як і завжди. З винятковою привітністю, з широко простягнутими руками і з сяючою посмішкою він пішов назустріч Брай-ночці.

— Вітаємо вас у цій господі, просимо ласкаво, такий гість! Що поробляєте, Брайночко,— тьху! — я хотів сказати — мадам Черняк?

Зате мадам Черняк не добрала розуму, що йому відповісти. Вона зупинилась коло дверей у червоній ротонді, як паралізована, не можучи зрушити з місця. Бо коли Муравчик чув, що Брайночка Козак перебуває десь в Америці, їй навіть не снилося, що зустрінеться тут, у Нью-Йорку, з її колишнім ворогом Іїїолом-Меїром Муравчиком. І де? У Рафалеска! І коли? Саме тоді, як вона прийшла рятувати юну зірку від лиха.

їй щойно розповів її новий приятель Нісон Швальб щось страшне: що Рафалеско відмовляється від його сестри, від примадонни Генрієтти Швальб, і що Нісон Швальб побіг до адвоката, хоче подати в суд скаргу за порушення слова ("бріч оф проміс"); крім того, що кантор, канториха й містер Кламер засвідчать під присягою, що вони бачили примадонну в Рафалеска на руках, ще їдучи пароплавом, він покличе в свідки пів-Нью-Йорка (і мадам Черняк у тому числі) — усіх, що були на офіціальних заручинах, коли розбили тарілку, пили шампанське, цілувалися з усіма гістьми — одне слово, Нісон Швальб божиться, присягається і обіцяє підняти такий скандал у Нью-Йорку, що, відколи Колумб відкрив Америку, такого скандалу ще не було. То хіба ж мадам Черняк може пропустити таку нагоду? По-перше, шкода Рафалеска. Юний актор, зірка, яка тільки сходить, квітка, що тільки розпускається,— адже він може, не доведи господи, занапастити всю свою кар'єру! Це маєте раз. А по-друге, у мадам Черняк був тут ще й свій особистий інтерес.

Наші читачі пам'ятають дуже добре, що з прибуттям до Нью-Йорка знаменитої комуни "Кламер, Швальб і К°" у мадам Черняк почалася нова доба в її житті, нова сторінка під назвою "Нісон Швальб". Нісон Швальб був її останньою надією, останнім пунктом її довгого життєвого шляху, єдиною зіркою, яка ще яскраво світилася на її похмурому небосхилі. Через те вона готова була для нього на все, ладна, як то кажуть, кинутись у вогонь і воду.

Бідна Брайночка Козак! У цей час вона була закохана в Нісона ПІвальба з таким самим палом,— а може, ще більшим,—як і вперше в її житті. І в цьому, слово честі, нічого злочинного немає; давно вже, не гріх було б, щоб мадам Черняк теж зажила, як усі люди, щоб вона припливла до якогось берега, пізнала б, що таке родинне щастя, перестала блукати по світах, складати долари один до одного, невідомо нащо.

Нема нічого дивного, отже, що мадам Черняк ладна була офірувати життям заради її нового ідеалу Нісона ІПвальба. Він переказав їй зміст його ранкової розмови з Рафалеском, а також поінформував про вчорашній візит до "Нікель-театру" Рози Співак з її Гришею Стельмахом. Брайночка Козак одразу второпала, що тут діється, і в її голові виникло кілька комбінацій воднораз: 1) Чого це Роза прийшла, ні сіло ні впало, до "Нікель-театру", якщо не заради Рафалеска? 2) Виходить, що вони поштою умовились, щоб вона прийшла на його перший виступ? 3) Тоді постає питання, кому потрібна була комедія в "ломжинського солов'я" з заручинами, розбитою тарілкою і цілуванням? Це було, певно, лише для того, щоб замилювати очі. 4) Якщо так, треба заскочити на хвилинку до "файного хлопа", по-перше, щоб заглянути йому в очі — більше їй не треба,— а до речі, солодкими словами прихилити його до себе. Може, з його допомогою вона проб'ється до своєї колишньої подружки Рози, до якої не пускають її, навіть не відповідають на листи. Нехай тільки мадам Черняк дістане можливість побалакати з Розою, вона тоді подбає про їхнє щастя. Хлопець тоді одружиться з Генрієттою Швальб, а після того... О, після того все буде, як кажуть у цій країні, "ол райт".

Такі були плани, з якими мадам Черняк, причепурена й напудрена, прийшла до Рафалеска і застала там свого колишнього запеклого ворога Шолом-Меїра Мурав-чика.

А Шолом-Меїр Муравчик, побачивши, що з Брайноч-кою Козак сталося те саме, що колись, за біблейською легендою,— з дружиною Лота, пожалів її і прийшов їй на допомогу.

— Що й казати, ви, нівроку, добре поправилися в цій країні і ні на волосинку не змінилися! Навпаки, ви стали ще молодші, не знаю навіть, на скільки років. Якби не ваша червона ротонда, слово честі, я б вас не впізнав, нехай мені бог дасть стільки щастя й утіхи!

Мадам Черняк, яка не звикла до таких компліментів від "облудних чоловіків", розтанула, як масло, від насолоди, а її кругле, наче місяць, обличчя почервоніло й вкрилося потом. У цю хвилину вона готова була забути все чисто, всі образи й кривди, що їх зазнала від цього хрипкого пройдисвіта, весь біль, якого він їй завдав, і навіть старий борг, який лишився за ним,— геть усе готова була подарувати йому в цю хвилину. Вона розстебнула червону ротонду, присунула до Муравчика крісло, і між ними почалась розмова, яку ми тут перекажемо майже із стенографічною точністю.

Розділ 73

ОДВЕРТА РОЗМОВА

Ось який діалог відбувся між Брайночкою Козак і Шолом-Меїром Муравчиком:

Брайночка Козак. Кого-кого, а вас я навіть уві сні не сподівалася зустріти тут.

Муравчик. Це доказ, що ви мене зовсім забули тоді, як я думаю про вас удень і вночі, уві сні й наяву.

Брайночка Козак. Щоб ви так жили!

Муравчик. Амінь, дай боже всім жінкам те ж саме.

Брайночка Козак. Ви такий же пройдисвіт, як і колись... Скажіть краще, де тепер той шахрай, ваш хазяїн, згорів би він!

Муравчик. Хто? Щупак? В Одесі, бодай його там холера взяла ще протягом цієї зими.

Брайночка Козак. Ви, мабуть, хотіли сказати — чума?

Муравчик. Про мене, нехай його трясця візьме серед білого дня, аби це тільки, крий боже, не затяглося до великих морозів. Що ви поробляєте тут, любонько? Вам теж треба до нашого Рафалеска?

Брайночка Козак. А то до кого ж? Мене тільки дивує: у цей час він завжди буває вдома.

Муравчик. Я вам скажу ще більше! Мені він призначив у цей час зустрітися, ми навіть звірили годинники. То як же вам ідеться, кицю?

Брайночка Козак. Якось-то живу, прости господи. Аби день до вечора... А ви?

Муравчик. По-старому: товчешся, мордуєшся, ледве-ледве стягаючись на юшку з пшоном... То скажіть же, душечко... Що пак я вас хотів спитати? Ага! Що ж ви, цікаво знати, робите в цього жевжика? Якийсь бізнес?

Брайночка Козак. Який там бізнес! Ви давно вже в Нью-Йорку?

Муравчик. Якщо брати на увагу стусани, якими мене тут почастували, то можна було б сказати, що я тут ще з часів Колумба. Скажіть-но мені, серденько, приміром, наприклад, напрімєр, який бізнес може бути у вас з моїм шалапутом?

Брайночка Козак. З якого часу він став вашим?

Муравчик. З якого часу? Ха-ха! Є така гадка, що я знав його ще тоді, коли він під столом гуляв.

Брайночка Козак. Дуже можливо. Коли так, то ви, певно, маєте на нього якийсь вплив...

Муравчик. Ха-ха! Ще б пак.

Брайночка Козак. Чому ж ви не подбаєте, щоб він нарешті одружився?

Муравчик. До одруження, любонько, ще далеченько.

Брайночка Козак. Справді? Але в чому, власне, перешкода?

Муравчик. Перешкода в ось такій манюсінькій істоті!

Брайночка Козак. Яку істоту ви маєте на увазі?

Муравчик. Я говорю про немовля.

Брайночка Козак. Про яке немовля?

Муравчик. Он як! Ви питаєте, яке немовля? Виходить, ви нічогісінько не знаєте. Так чого ж ви тоді морочите мені голову?

Брайночка Козак. Не турбуйтеся, я добре знаю, що кажу. Я кажу про примадонну, а ви мені торочите про своє немовля.

Муравчик. По-перше, це не моє немовля. А по-друге, яку ви примадонну маєте на увазі?

Брайночка Козак. Яку я маю на увазі примадонну? Я знаю двох примадонн.

Муравчик. Звідки взялися дві примадонни?

Брайночка Козак. Ось бачите, виходить, що ви нічогісінько не знаєте, якщо питаєте, звідки взялися дві примадонни!

Муравчик. Знаєте що? Подавіться обома вашими примадоннами.

Брайночка Козак. Самі подавіться, ви старші.

Муравчик. Це ще невідомо, хто з нас старший... Я бачу тільки, що сьогодні з вами ні до чого не добалакаєшся, ви ще гірша відьма, ніж були колись.

Брайночка Козак. А ви були пройдисвітом і пройдисвітом залишилися.

Муравчик. З таким обличчям, як у вас, вам личить бути перекупкою у Вільні на базарі.

Брайночка Козак. А вам личить тільки роз'-їжджати з таким негідником, як Щупак, та торгувати жінками.

Муравчик. Щоб ви так знали про свої вуса, як я знаю про Щупака з його жінками.

Брайночка Козак. А хто викрав канторову дівчину з Голенешті, як не ви з Щупаком?

Муравчик. Звідки ви знаєте про Голенешті? Звідки ви знаєте про канторову дочку?

Брайночка Козак. Ага! Бачите тепер, що я знаю більше за вас.

Муравчик.