Ярл Конг - Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг

Оце так дебютувала! Ось це так акторка! Хоча ні, аторККа, відразу з двома "к", бо вух, вогінь, а не початок дорослої театральної кар'єри! Що там дають за найкращу роль? Золотого гусака? Качку? Запаковуйте все, я заберу всі нагороди.

О, малину! Точно! Згадала! Бо зараз я займаюся таким... Тут точно не малина, а скоріше полуничка, для дорослих, зі збитими вершками, на моїх губах, оскільки по-іншому не можу пояснити, чому цей чоловік так палко всотався в мої вуста і збирає ці солодощі, не пропускає ні міліметра. Жаднюга!

Поцілунок явно затягнувся, але гаразд, відіграємо по повній. Малина вся моя. І золота, і з міді також. Якщо що, здамо на металолом, купимо свій театр і будемо проводити кастинги головного героя. І ось цього точно покличемо на проби, і будемо пробувати, смакувати, просувати... Хто сказав, що пробитися до зірок через постіль це дурня? Зовсім ні. Спочатку він мені подарує зірочки. Від оргазму. Ну, а вже потім...

Поцілунок закінчується, наші вуста нарешті розриваються, вириваючи з мене розчарований схлип, котрий я сподіваюся не почув мій партнер і тут же зала розгортається шаленими оваціями, підіймаючись на ноги, явно високо оцінюючи нашу акторську гру.

Поглядом вишукую іменинницю, і помічаю, що на її очах сльози. Я знаю, що ці сльози означають. Дуже добре знаю. Останній танок Тамари Олегівни вийшов неперевершеним, який буде важко повторити, та і вже ніхто не повторить, бо вже нікому буде вийти на паркет...

- Щиро дякуємо від всього нашого колективу за ваше визнання, а особливу увагу хотів би приділити Тамарі Олегівні, - на правах головного героя цей чоловік відчитується за нас всіх, взявши в руки мікрофон, а я замість того, щоб дивитися на публіку, постійно на нього кошуся, перебираючи в голові варіанти, як можна продовжити нашу виставу. За кулісами. Вдвох. Бажано, в закритому приміщенні. - Мамо, ти завжди мріяла про те, щоб я спробував себе в ролі актора. Хоча б спробував, ти ніколи не напосідала на тому, що я маю неодмінно це зробити. Та спочатку мій гидкий підлітковий характер, потім доросле життя, робота... Загалом, так і не вийшло. Але!

Здається, одним з найголовніших правил, якщо не найголовнішим являється не повертатися ні філейною частиною, ні навіть боком до публіки, оскільки таким чином актор демонструє свою зневагу до глядача. Та зараз, нехай вибачить мені народ, я в шоку. І ні капельки його не відіграю, це реальні емоції на слова цього чоловіка. Він сказав "мамо"? Мені не почулося? Це не галюцинації після цього поцілункового оргазму?

Переводжу погляд на Олю і прекрасно бачу, що ми з нею наразі на одній хвилі. Сльози на обличчі подруги висохли, натомість її очі в цю мить нагадують здоровезні більярдні кулі.

- Мамо, - чоловік повертається до камери, яка фільмувала всю цю виставу, щоб потім вже показати головній режисерці, - твоя мрія збулася. Твій син у великому театрі. Рідна, як оціниш мій дебют?

Всі милуються цією сценою. Хтось, хто старший, шмигає носом, хтось, хто молодше, і хто дівчата - закохано дивляться на цього чоловіка, і впевнена - нікого цей момент не залишив байдужим. Чурбани загалом не ходять в театр, а сьогодні тут зібралися друзі та рідні іменинниці, тож рівнодушні - відсутні.

- Тато? - І тільки здивований голос самої Олі розсікає стрілою цю тишу, потрапляючи у моє серце, котре тут же починає кровоточити, оскільки якщо це батько Олі, то...

- Не впізнала, доню? - Чоловік розпливається в широкій білосніжній посмішці, яку я вже десь бачила... Точно бачила! Тоді щось не сходиться. Не може цей чоловік бути батьком подруги. - Що ще раз підтверджує, яка твоя бабуся золота людина. Якими професіоналами своєї справи себе оточила.

А після... Виявляється, він не брюнет, і волосся в нього не довге, а це все перука...

- Лінзи, трішки фарби на писок, і татко вже не татко, еге ж, моя маленька, але вже така доросла дівчинка?

Я не можу дивитися в бік батька Олі. Таке враження, що якщо переведу туди погляд, то згорю від сорому прямо тут, прямо зараз, в цю ж секунду.

- З днем народження, моя люба, - чоловік спускається зі сцени, і крокує до доньки, а я ховаю погляд куди тільки можна, лише б не дивитися навіть приблизно в ту сторону.

І мізками ж розумію, що на мені теж перука, також лінзи, котрі кардинально змінюють колір моїх очей, нафарбована я добряче. Та варто тільки подумати, що він розвернеться до мене, погляне, згадає і...

- Дякую..., - на щастя, чоловік не помічає нікого, крім своєї доньки, та от Оля ціленаправлено дивиться саме на мене, вона то розуміє, що трапилося пару хвилин тому, в кого її батько впивався пристрасним поцілунком. Кого, по якомусь дурному збігу обставин, вона виходить поклала під батька...

Вдаю, що обводжу публіку поглядом, повертаюся до інших акторів вистави, ніби дякуючи їм за класну співпрацю, коротко кажучи, займаюся всім чим завгодно, лише б не дивитися у вічі подруги, ніяким чином не видати, що наразі твориться у моїй голові... А там таке... Точніше такий. Котрий пестив мої інтимні місця. Хто врізався в мої вуста куди емоційнішим та відвертішим поцілунком, ніж на цій сцені. Хто забрав мою невинність. І хто... її батько...

***

- Ніка! Ти тут?

Я не зорієнтувалася, що сталося раніше - прокричала подруга, чи двері добряче довбонулися об стіну. В будь-якому випадку Оля тут, і я прямо чую, як вона голосно вдихає повітря ніздрями.

- Я знаю, що ти тут! Виходь!

Я ледве дочекалася, коли глядачі нарешті відпустили нас зі сцени й тут же помчала у вбиральню, бо мені стало зле. Дуже зле. Катастрофічно погано. Оскільки тепер я усвідомлюю, чому поцілунок виявився таким приємним. Чому мене не відвернуло від Пилипа, як то сталося першого разу, в гримерці, коли організм буквально вивернуло від того "репетиційного" поцілунку. Цього разу все було інакше. Поцілунок був приємним. Пристрасним. І я ним захопилася. І не я одна, мушу зазначити. Та якби це було важливо...