Юрій Миколайович Щербак - Час смертохристів. Міражі 2077

— для допомоги Албанії, Боснії та Косово-Македонському королівству. Третій — остаточне поневолення всієї Європи, включно з західною частиною — залишками Франції, Іспанії і Турецько-Німецькою республікою, що виникла в Баварії.

Головнокомандуючим об'єднаних визвольних сил Чорної Орди і, одночасно, начальником генерального штабу був призначений заступник Кара-хана — беклербек Мохамад-бек, випускник американської академії Вест-пойнт, докторант Пруської вищої школй геополітики. Цей блискучий і високоосвічений чотиризірковий генерал йорданської королівської армії, який уславився в так званій «великій нафтовій битві» на аравійському півострові, у 2075 році за наказом Сонця Сходу, Чорної Зірки Землі Кара-хана був перекинутий на російсько-європейський напрям з метою захопити нафтові поля Арктики і Сибіру. Це він оголосив Росію failed-state — «державою, що не вдалася», «державою в руїні» — що було правдою, враховуючи згубну політику російських правителів та демографічну катастрофу. Скориставшись резолюцією Ради Безпеки ООН щодо Росії, Мохамад-бек висунув ідею проголошення частини Сибіру з його нафтовими та лісовими резервами всесвітньою спадщиною людства, що не повинна належати одній, до того ж невдалій державі, й увів на спірні території війська Чорної Орди. Це Мохамад-беку належав план остаточного знищення залишків російської державності підчас подій кривавого Курбан-Байраму у листопаді 2076 р — за що видатний стратег і воєноначальник був удостоєний звання «першого заступника» Кара-хана і отримав з рук самого Вождя найвищу ознаку Орди — чорну діамантову зірку вагою 20 каратів.

Для розробки операції «Тамерлан», детальна робота над якою почалася в квітні 2077 p., Мохамад-бек підібрав найталановитіших офіцерів, серед яких були генерали з колишнього Генерального штабу збройних сил Росії, німецькі викладачі з Пруської вищої школи геополітики, пакистанські, іранські, турецькі бойові офіцери. При штабі Мохамад-бека було створено міжнародне управління розвідки (МУР), при якому працював потужний науково-дослідний центр з вивчення України — як першої мішені в операції «Тамерлан». Детально аналізувалася історія України, особливо причини розпаду Київської Русі, поразки козацьких повстань та провалів у побудові міцної державності (strong statehood failures). Іншим напрямом досліджень було вивчення сучасного державно-політичного життя України, особливо його вразливих і слабких місць. І третій, не менш важливий аспект досліджень — психологічні особливості українців, такі риси як продажність, зрадництво, неспроможність до об'єднання, відсутність твердих національно-державних переконань. Керував цим центром російський кадровий розвідник, спеціаліст по Україні полковник Корнілов-Кисельов (шифроване ім'я — КаКа), якій перейшов на бік Орди після подій 2076 р. і передав новим господарям багаті архіви російських спецслужб, які упродовж століть розробляли Україну.

Перший етап операції «Тамерлан» передбачав шість напрямів введення військ і нанесення ударів у разі опору:

1. Орел — Желєзноводськ — Глухів — Бахмач — Ніжин — Бровари — Київ;

2. Бєлгород — Харків — Полтава — Черкаси;

3. Міллерово — Луганськ — Донецьк — Дніпропетровськ;

4. Каменськ — Шахтинськ — Краснодон — Макіївка — Донецьк;

5. Джанкой — Мелітополь — Запоріжжя;

6. Перекопськ — Армянськ — Херсон — Миколаїв — Одеса.

Війська Чорної Орди у складі чотирьох ударних армій, до сорока процентів особового складу яких становили росіяни, поставлені під жорсткий контроль ісламських комісарів і контррозвідників, спочатку були сконцентровані в районі Сталінграда, а починаючи з червня поступово передислоковані до Калача-на-Дону, звідти чотирма групами — на стартові позиції. Перекидання військ велося в умовах найжорсткішої таємності, з використанням автопоїздів Фрідмана, що завозили в Чорну Орду озброєння з України, а назад, щоб не гнати порожняк, підвозили до кордонів України ординців, що дозволяло Фрідману отримувати подвійний зиск. Дві наступальні групи — на Одесу і Запоріжжя — формувалися в Криму, який, формально ще належачи Україні, двічі проголошував приєднання до Росії, але фактично перебував в руках Туреччини, яка підтримувала кримськотатарську державу зі столицею в Бахчисараї. Туреччина організувала поромну переправу військ і зброї на півострів під приводом літнього відпочинку молоді на братній татарській землі.

ВІРУ знала в основних рисах про існування плану окупації України, але повної картини не мала: тривожні сигнали Гайдука гетьману блокувалися Клинкевичем, в надрах самого ВІРУ працював «кріт», що дозволило Чорній Орді заарештувати кілька агентів Гайдука. Натомість мережа МУРу в Україні, починаючи з зими 2077 p., зросла у кілька разів, агенти впливу майже не крилися, відверто ведучи антидержавну діяльність у Сеймі, в урядових агенціях, на каналах масової комунікації.

Особливо успішним виявився проект «Смертохристи», що остаточно розколов і без того розбратане суспільство, розсварив сім'ї, громади, об'єднання колишніх однодумців. Вкладаючи великі гроші на підкуп Сансизбаєва та його людей, Мохамад-бек знав, що прийде час великої перемоги над Україною і Європою, коли ні Сансизбаєв (генерал зневажав і ненавидів цього євнухоподібного, пожадливого монгольсько-казахського віровідступника), ні його секта вже не будуть потрібні Чорній Орді — і тоді їх можна буде ліквідувати як невірних, які послугуються іменем Христа, як зрадників Аллаха, які вигадали замість єдиного Бога якусь Темну Енергію. Генерал, як мудра людина, знав, що фізика, яка належить до сфери знання, ніколи не перетнеться з вірою в Аллаха, і що ці речі несумісні, як земля і небо, як голова і серце. Мохамад-бек, який особисто благословив і фінансував проект смертохристів, розумів, що це вчення стало містком до Ісламу, в якому є необхідна людині ясність і простота: пророк Мухамед, в чомусь схожий на Христа, ніколи не був богом, а лишень людиною, яка мала безліч жінок, дітей і померла у віці шістдесят три роки — і нікому не спало на думку оголосити воскресіння пророка Мухамеда. Отож і Христос, Іса — не син божий, не Бог, а тільки пророк, шанований Кораном. Ця складна християнська теорема з трьома невідомими — Богом, Христом і Духом Святим, вигадана підступними софістикованими юдеями з незрозумілою темною метою, нагадувала генералу Мохамад-беку поступку багатобожжю язичників.

Якщо зі смертохристами все було зрозуміле — вони будуть нарівні з воскресохристами знищені напередодні повної ісламізації України — то в постаті Христа, цього юдейського дервіша, ховалася якась незбагненна таємниця: під час вечірніх роздумів і молитв генерал думав про страшну зброю, яку вигадав Христос: добро. Ненависть, в атмосфері якої пройшло все життя генерала, була зрозумілою, примітивною силою. Добро ж таїло в собі небезпечну загадку, непередбачувану загрозу самим законам існування людини. Сам генерал ніколи не оперував поняттями «ненависть — добро», а жив за законом Аллаха і справедливості.

Розстріл дезертира не був актом ненависті, а виявом справедливості. Якби хтось пожалів дезертира, зважився на добрий вчинок і звільнив його від кари, Мохамад-бек спокійно, в ім'я справедливості, вбив би відступника .

Перегортаючи сторінки плану операції «Тамерлан» (генерал Мохамад-бек подумав, що літера «Т» як знак смертохристів якнайкраще пасує до цієї операції), він