Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Ти ж сам це пам'ятати повинен, хо-хо. - Нінао посміхнулася ще ширше, наче граючи з демоном.

- І минула королева їздила на цьому? - Піднявши брову, запитала Маль, розглядаючи з цікавістю незвичайне створіння.

Химера чи-то шипіла, чи-то сипіла, повертаючи голову то в один бік, то в інший. Через пару секунд, дивлячись тільки на Магуму, у тварини мимоволі став виляти хвіст. «Згадала, пустунка» - подумав напівбог, посміхнувшись. Потім створіння нахилилося, почав обнюхувати трьох голів фракцій. Чоловіки позадкували назад, залишивши Маль біля самого носа створіння.

- Стійте! Зрадники! – Зашипіла ельфійка.

Химера піднесла ікласту пащу до самого обличчя ельфійки, втягуючи запах її відмитого від бруду тіла.

- Здається, твій запах припав їй до смаку, ха-ха! – Засміявся Ронал.

 Несподівано створіння піднялося, кинувши злісний погляд на перевертня та Гредхарда. Лія торкнулася химери, погладив по шкірі:

- Заспокойся, все добре, вони друзі.

Химера стихла й покірно сіла поряд із господинею. Створіння нахилилося до дракониці, облизавши її своїм шорстким язиком. Дівчина скривилася і засміялася.

 - Схоже, краще я його носитиму сама. – Усміхнулася Лія.

Магума теж усміхнувся і закивав головою, погоджуючись зі словами своєї королеви.