Абдул Рашид Махмуді - Після кави, Абдул Рашид Махмуді

відчував нічого страшного, коли обідав із Сальмою в кафе на тротуарі, і вони пили лише мінеральну воду. Вони зустрілися серед білого дня, і це не викликало жодних питань. А зустріч увечері, і до чого може призвести вечеря та напої, то вже інша річ. Але хотілося вийти й утекти від фортепіано та від хвилювання. Напружене щоденне музикування почало засмучувати його. Але його вдача примушувала працювати на повну. Розмовляючи з Сальмою, можна було припустити, ніби вона була в якомусь психологічному розладі, і просила про послугу в друга чи старшого брата. Бідолашна Сальма... Дівчина в розквіті, а здавалося, що вона не оговталася від трагедії шлюбу та розлучення. Він не міг забути блідості її шкіри й печалі, що час від часу лягала тінню на її обличчя. І він не міг забути, як хмара раптово зникала, коли вона знаходила привід посміятися чи когось передражнити, наче вона все ще була дівчинкою-підлітком, яка ще не подорослішала. Він подолав своє хвилювання й погодився.

Мідхат побачив її здалеку. Сальма, угледівши його, пішла назустріч, зігнувшись під дощем, що так раптово почався.

— Я без парасольки, — сказала вона, захекавшись. — Дозвольте мені сховатися під вашою парасолькою.

Вона взяла його по під руку зі словами:

— Високі підбори — одне з найбільших лих у світі. Чоловікам пощастило, їм не треба користуватися цими виснажливими жіночими хитрощами.

— Я запросив вас в італійський ресторан, де подається найкращий у світі ескалоп з телятини, — сказав він, поки вона вивчала меню. — Я не куштував нічого подібного в Римі.

— Добре. Щодо мене, я хочу забути про дієту на сьогоднішній вечір, про фігуру й усе таке. Мені набридло відмовляти собі в їжі, може, у цьому причина моєї депресії.

— То що замовите? — запитав він. Широка усмішка осяяла її обличчя, а очі блищали.

— Я хочу особуко[44] та різотто, приготовлені з маслом і кісточкою, — відповіла вона. — А перед тим — порцію овочів на грилі. І що ми будемо пити?

— Як хочете, — відказав він. — Як щодо італійського червоного вина?

— Чудово, — погодилася вона. — Але я хочу одразу подвійну порцію віскі з льодом.

Вона зітхнула, осушуючи склянку, і розслабилася.

— Я думала про вас вчора, — сказала Сальма. — І мені спало на думку... Я маю на увазі... мені шкода, що ви були самотні після смерті дружини. Ви ніколи не думали одружитись знову?

— Я думаю, що одного разу було достатньо, —відповів Мідхат, а потім додав: — Це в моєму випадку. А ви в розквіті життя, молода, і можете легко...

— Навпаки, — перебила вона. — Ви помиляєтеся. Одружитися чоловік може практично в будь-якому віці. Жінка повинна піддаватися жорстким обмеженням, які нав’язує природа. Краса, як ви знаєте, швидкоплинна, з’являється вага, накопичується і...

Вона перестала сміятися, а потім продовжила:

— І колір обличчя марніє, волосся випадає, і гормони тощо. Жінка не може довго насолоджуватися молодістю, і більшу частину вона витрачає на боротьбу із цими загрозами. Вона перебуває в постійній боротьбі, щоб отримати захоплення чоловіка.

— А ви забули, що високі підбори небезпечні? — запитав він.

Її втішила згадка про високі підбори.

— Те, що ви кажете, правда, — вигукнула вона з ентузіазмом. — Дякую, що нагадали мені про жах високих підборів.

Потім попросила замовити їй другу склянку.

Незручний початковий етап скутості пройшов, і було вже неважко спілкуватись, не потрібно було напружуватись, підшукуючи потрібні слова. Насправді розмовляти з Сальмою було легко, адже вона була відкритою, сміливою, доброю й нічого не приховувала. Чи повинен він сказати їй, що огида до шлюбу виникла через невдачу першого? Він відчув сильне бажання довіритись і виговоритись цій молодій жінці, що поводилась, як молодша сестра. Але вона відвернула його від цієї ідеї тим, що сказала далі.

— Наступного разу, я маю на увазі, якщо на горизонті з’явиться чоловік, я відмовлюся від шлюбу й наполягатиму на тому, щоб бути просто коханкою, — мовила вона. — Жити під одним дахом не хочу. Ми зустрічатимемось лише за домовленістю. — Вона стиснула губи. — Це моє остаточне рішення.

— Ви впевнені, що хочете саме таких стосунків? — запитав він. — Я маю на увазі, чи припускаєте зраду?

Вона насупилась:

— Як би ми дізналися? Якби ми жили окремо? Жити окремо — це душевний спокій. У всякому разі, він міг би робити все, що заманеться, доки я про це не знаю. Щодо мене...

— Я думаю, ви незрадлива, — сказав він.

— Це правда, — погодилася вона. — Ви мене цілком розумієте. Я можу бути лише одна, незрадлива.

— А отже, — продовжив він, — через місяць-два, або, скажімо, шість місяців після цієї домовленості, ви спакуєте свої речі й переїдете до нього й будете жити разом із ним.

Вона намагалась заперечити, але він говорив далі:

— Якщо ви незрадлива людина, то швидко почнете залежати від нього й витрачатимете свій час на його очікування. Ви недовго будете погоджуватися з його відсутністю й можете навіть наполягати на частих зустрічах. І, можливо, ви не захочете погоджуватися з його незалежністю, або будете підозрювати, що він зустрічається з іншою жінкою. Хіба це не так?

— Ви мене добре розумієте. Ви ніби читаєте розгорнену книжку, — відповіла вона. — Я не здатна на зраду — така моя природа, — а вірність веде до емоційної залежності, як ви кажете, а потім до постійних страждань. Чому я про це не подумала?

Через деякий час вона додала:

— Ваша правда. Я легко впадаю в ревнощі, адже я, як кажуть, жінка-однолюб, і хочу, щоб чоловік був цілком моїм. Мій колишній чоловік скаржився, що я дуже ревную...

Вона перестала говорити, і вираз смутку, який він помітив під час першої зустрічі, проліг на обличчі. Згодом дівчина підвела на нього очі. Вона йому скаржилася? Чи вона благала його, щоб він допоміг у вирішенні проблеми надмірної прив’язки до чоловіка? Він хотів, чимось зарадити їй.

— У вас попереду купа часу й купа можливостей, — сказав Мідхат. — Я в цьому впевнений. Немає потреби виснажувати себе зайвими думками. Поміркуймо зараз про особуко та різотто, оскільки їх принесли.

Яскравість повернулася до обличчя Сальми, і вона підняла келих, усміхаючись:

— Ви чудова людина. Ви надаєте мені впевненості в собі і в майбутньому... За ваше здоров’я!

Вочевидь, Сальма була задоволена замовленням:

— Це різотто з вершковим маслом і кісточками — неперевершене. Ох, ці диявольські італійці! Подивіться, вони додали лісові гриби — вони повинні бути лісовими, цього було б достатньо...

Вона зупинилася, згадуючи, що хотіла сказати, але здалося, що передумала:

— Я