Енді Вір - Марсіянин

class="book">Не зважаючи на це, ви вже мабуть здогадались з того факту, що я не мертвий, що Габ лишився герметичним. Клеєві шви надійні. Гидкі на вигляд, але надійні.

Сьогоднішнім завданням була спальня.

Збирати спальню було набагато легше ніж знову склеювати Габ. Тому що цього разу мені не треба було одягати скафандр для ПЧД. Я усе зробив всередині Габа. Чому ні? Це ж просто полотно. Я можу його скрутити й винести назовні через шлюз, коли він завершений.

Спершу я зробив хірургічне втручання з наметом, який лишився. Мені треба було зберегти з’єднувач з повітряним шлюзом ровера та навколишнє полотно. Решта полотна треба відрізати. На біса відрізати більшу частину полотна й заміняти його іншим шматком полотна? Шви.

НАСА добре робить речі, я - не дуже. Небезпечна частина цієї споруди буде не полотно. Це будуть шви. І якщо я не намагатимусть використати наявне полотно намету, то сумарно швів буде менше.

Відрізавши більшу частину намету, я ущільнювальними стрічками з’єднав підлоги двох наметів. Відтак я приклеїв на своє місце нові шматки полотна.

Без ПЧД скафандру було набагато легше. Набагато легше!

Потім треба було перевірити його. Я знову зробив це у Габі. Я приніс у намет ПЧД скафандр й зачинив двері міні-шлюза. Відтак надяг скафандр, лишаючи осторонь шолом. Я наказав йому підняти тиск до 1,2 атм.

Щоб підняти його до потрібного рівня знадобився деякий час, і мені довелось вимкнути деякі сигнали у скафандрі. (“Гей, я і так знаю, що не надяг шолом!”). Процес майже спорожнив бак N2, але все ж таки потрібного тиску було досягнуто.

Відтак я усівся й почав чекати. Я дихав, скафандр регулював повітря. Усе було гаразд. Я уважно стежив за показниками скафандру на випадок. якщо він муситиме поновити “втрати” повітря. Після години без помітних змін я оголосив перший тест успішним.

Я скрутив намет (насправді, зіжмакав) та поніс його до ровера.

Знаєте, останніми днями я багато одягаюсь у скафандр. Закладюсь, що я побив ще один рекорд. Типовий марсіянський астронавт робить... скільки, 40 ПЧД? Я зробив кілька сотень.

Коли я приніс спальню до ровера, я під’єднав її зсередини до повітряного шлюзу. Відтак я потягнув за важіль щоб звільнити намет.Я все ще був одягнений у ПЧД скафандр, бо я не ідіот.

Намет вистрілив й наповнився повітрям за три секунди. Відчинені двері повітряного шлюзу вели просто у спальню, і вона схоже тримала тиск.

Як і попереднього разу я дав йому постояти так годину. Я знову я попереднього разу, все було добре. На відміну переклеювання полотна Габа, цю роботу я зробив правильно з першої спроби. Головним чином через те, що мені не треба було носити цей клятий скафандр.

Початково я планував дати йому постояти усю ніч й перевірити вранці. Але натрапив на проблему: не можу вийти, щоб зробити це. У ровера лише один повітряний шлюз, і до нього приєднана спальня. Тому вийти й не від’єднувати спальню не було можливості, і не було можливості під’єднати й напомпувати спальню не перебуваючи всередині.

Трохи лячно. Перший раз я тестуватиму її усю ніч сам перебуваючи всередині. Та це буде потім. Сьогодні я усе зробив.

Журнал: Сол 390

Маю визнати факти. Я закінчив з ровером. Не “відчуваю”, що закінчив. Але він готовий їхати:

Їжа: 1 692 картоплини. Вітамінні пігулки.

Вода: 620 л.

Укриття: ровер, причеп, спальня.

Повітря: спільний запас ровера й причепа - 14 л рідкого О2, 14 л рідкого N2.

Жеттєзабезпечення: оксигенатор та регулятор атмосфери; 418 годин одноразових СО2 фільтрів на випадок аварії.

Електрика: 36 кВт-год у акумуляторах; змога везти 29 сонячних стільників.

Опалення: 1 400-ваттний РІТЕГ; саморобна ємність для нагрівання зворотного повітря з регулятора; електричний обігрівач ровера про запас.

Диско: пожиттєвий запас.

Я їду звідси у Сол 449. Це дає мені 59 Солів на перевірку усього й ремонтування усього, що працює не правильно. І на вирішення, що я беру з собою, а що лишаю тут. І прокласти маршрут до Скіапареллі за допомогою нечіткої супутникової мапи. І зламати мізки, намагаючись подумати про щось важливе, про що я забув.

Від Сола 6 усе, чого я бажав, було забратись звідси. Тепер думка про полишання Габу лякає мене до всеручки. Мені потрібне якесь підбадьорення. Я маю спитати себе: “Що б зробив астронавт Аполлону?”

Він випив би 3 віскі з лимоном, трахнув би дружину, а потім полетів би на Місяць у командному модулі меншому ніж мій ровер. так, вони були крутими.

Та до біса їх. Я космічний пірат!

Розділ 21
Журнал: Сол 431

Я намагаюсь спакувати речі. Це важче ніж звучить.

У мене два герметичні транспорти: ровер та причеп. Вони сполучені шлангами, але зроблено це не по-дурному. Якщо один страчає тиск, інший миттєво закорковує лінії сполучення.

У цьому є похмура логіка: якщо випускатиме повітря ровер, я помру. немає сенсу будувати плани, пов’язані з таким варіантом. Але якщо втрачатиме повітря причеп, зі мною буде усе гаразд. Це означає, що я маю узяти усе важливе у ровер.

Усе, що потрапить у