Александра - Зотліла, Александра

- Кирил, ти що наробив?!-Запитав друг, побачивши Сашу.

-Провів виховну роботу.

-Ти зглузду з'їхав!? На ній живого місця немає.

-Заспокойся.Я бив обережно, так щоб всі кості залишити цілими. Максимум синяки будуть.

-Кирил, вона дівчинка, а не солдат.

-В тому то і проблема. На цю дівчинку полюють. І як би не було прикро, але захистити ми її на 100% не можемо. Тому залишається лише ось цей варіант.

-Так, Сашу я в порядок приведу, але щоб це був перший і останній раз. Інакше розмови будуть інші. Скільки ви так займалися.

-9 годин.

На це Ден не відповів, але той триповерховий мат, було важко не почути. Він обтер дівчину якимсь відваром. Вколов їй 2 уколи і ще стільки ж вручив мені, одразу даючи інструкці.

-Значить, рожевий вколиш їй, одразу, як прокинеться, це обезбол. А прозорий увечері.

-Добре. Дякую.

-Все, бувай. Надіюсь ми почули одне одного.

Після того, як Денис пішов, я швидко сходив в душ, а потім переодягнув Сашу. Все ж ми обоє були мокрі після дощу. Я сидів на підлозі біля її ліжка, мов вірний пес. Дивлячись на неї, таку маленьку, беззахисну, хотілося вбити себе за вчинене. Але це було необхідно. Боже, як би я хотів тебе вберегти від усього цього лайна... Але це не в моїх силах. І від цього стає ще більше тошно.

-Моя маленька...Що ж ти зі мною робиш..