Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

— Тех, що скажеш, вони хочуть повоювати.

— Нехай відходять до печери, орієнтовний час підходу групи бандитів за шість годин. Це вже буде вечір, нехай займають цю точку - він скинув координати - як буде команда нехай починають стріляти у них є дві далекобійні гвинтівки, впораються. Це місце буде для них зручне.

Я передав їм інструкції та координати, і вони швидко поїхали розташовуватися. Весь цей задум був великим ризиком, ми змогли проскочити сьогодні, завтра, але іншого виходу не було, нас би потім виловили десь. Мабуть, хтось нас здав піратам із міста. Потрібно готуватися, та влаштувати їм гостинний прийом. Моє завдання розмістити й замаскувати абордажні та далекобійні дрони по місцях наміченим планом. Дрон розвідник комплексу корабля вилетів до найвищого місця і вже передавав дані до керуючого центру дроїдів, розміщеного у форті. Усі свої завдання виконав за декілька годин та перегнав корабель в ущелину я ввімкнув завісу, тільки забув поїсти. Сліди посадки корабля та життєдіяльності біля форту як могли прибрали будемо сподіватися на вечір та погану розвідку бандитів. Смеркало, коли з'явилися перші дані про пересування колони.

Інтерлюдія.

Вся ця авантюра обернулася повним фіаско, не за поняттями братви так кидати. Говорили фігня питання, зробити два постріли та пощипали залітних. Але залітні нас залишили без коліс і братви. Тягнемося вже шосту годину по пустелі ні припасів із собою не брали, ні води. Поспішали й ось підставилися. Ще ці поранені кричать, порятунку від цього крику немає, вже два померли дорогою. Усі аптечки використовували. Машини понівечені, хто тепер відповідатиме на сходці за базар, компенсувати збитки. Раптом попереду пролунали крики та перервали роздуми одного з командорів.

— Що там Косой? - запитав по зв'язку. Невдовзі прибіг відповідальний.

— Все на вигляд тихо й дрон у селищі не бачить движа. Але є руїни кількох будівель вони раніше стояли. Та й стремно мені щось.

— Вони на кшталт самі не могли впасти. Досить локшину мені вішати, відповідай за базар.

— Ну, не знаю я, давно тут був.

— Не пори мені цю туфту, пішли шнира на розвідку, чи сам піди перевір, ти що в натурі не січеш. За годину буде темно, а пацанів усіх розмістити треба. До завтра ці кенти не доживуть, якщо ми їх катати ще всю ніч будемо. - показав він на вози з пораненими.

— Зараз пошлю когось - відвернувся він, шукаючи когось у натовпі. - Гей кривий, хапай свою колимагу і змотайся до форту. Одна нога тут інша там. Вітром.

— Біжу, біжу — прошкутильгав повз дідусь із протезом на одній нозі, завів свій драндулет і покотив до місця призначення. Всі очі бандитів, що залишилися, уважно дивилися за пересуванням діда. Той покрутився біля воріт і посунув назад.

— Ну що там? — спитав косий.

— Хата на вигляд ціла, зуб даю, тільки ворота завалені старою горілою технікою не пройдеш. Потрібно розтягувати або розташовуватись поблизу.

— Що стоїмо, погнали й так весь фарт розгубили, не вистачало нам уночі ще загнутись від аномальних тварин, уперед. - командував командор.

Колона рушила, акуратно спускаючись у селище. Усі поглядали в темні провали будівель, наводили туди зброю, світили ліхтарями машин. Було тихо, як на цвинтарі.

Як тільки колона повністю зайшла в селище підірвалися плазмові гранати, розташовані під машинами, пролунали крики та нецензурні крики розкиданих бандитів. Запрацювали турелі на вежах форту. В них полетіли ракети з решти цілих установок на машинах. Утворилася вакханалія вогню, смерті бандитів і понівеченого бетону з металом. Шлях до форту перекривала ущелина, а на єдиній тропі проходу горіла підбита машина. Сунулися назад, по них відкрили вогонь з руїн щонайменше дві людини та абордажний дроїд. З пагорба, з'явилося ще декілька точок снайперів, вразили туди ракетою, у відповідь з найближчого пагорба почала стріляти забійна фігня, що зносить машини з дороги. І на десерт вискочив через пагорб космічний корабель і по рештках опору розрядив свої гармати.

Купка бандитів, що залишилася, на всіх частотах просила про помилування.