Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

—  А потім зіурги все одно заявляться, - сказав Декс.

— Я не хочу залишати одну дочку. Тож запам'ятай, я залишаюся разом із дочкою. Шукай собі пілотів сам. - промовив твердо Родріель.

—  Добре, - кивнув Декс. - Ти даси мені транспорт для дроїдів?

—  А у мене немає транспорту, - хмикнув Родріель, - Зазвичай приходив транспорт корпорації та забирав вантажі.

— Давай ти не пудритимеш мені мізки. Я нізащо не повірю, що в тебе немає транспорту, - сказав Декс.

—  Як завжди відчуваєш приховане, - сказав Родріель. - Є, але всього на п'ять чоловік, я не хочу кидати тих, хто довірився мені. Отже, я залишаюся тут. Гаразд, є один варіант, - сказав аграф, після того як обдумав ситуацію.

—  Я слухаю, - поквапив його сполот.

— За кілька сотень кілометрів від берега є автоматизований сортувальний комплекс “Карпентерії”, там сортували товари та відправляли по всій планеті. - Промовив Родріель, - Думаю, там буде транспорт, на якому ти зможеш взяти дроїдів. До речі, скільки тобі треба?

— Для нормального відволікання треба тисяч двадцять, але гадаю, і десять може вистачити. - сказав Декс. - Тільки мені тоді знадобляться ваші штуіни для координації.

—  А якщо у мене їх немає? - Запитав Родріель. Побачивши скептичний погляд сполота, продовжив. - Добре, десяток штуінів дам. - наступної секунди на столі аграфа виникла голограма, пофарбована в червоний колір, на якій відображався якийсь незрозумілий бот. Розібрати, що за бот, не було можливості, тому що поверх нього було сильне маскування. Лише завдяки тому, що сканери у в'язниці були аграфського виробництва і перевершували все, що створюється в Співдружності, вдалося його визначити, - Ще хтось повинен прибути? - Запитав аграф у Декса. Побачивши у того ж зацікавленість, зрозумів, що той не в курсі, хто летить у бік затоки, в якому розташовувався завод.

— Це не зіурги та не архі. - сказав Декс. - Є маскування, але менш потужне, ніж у мене. Може хтось із Дорсіди?

—  Я не чекаю гостей, - сказав аграф, - Подивимося, хто і навіщо сюди летить. - Вірнал, - звернувся він по гучному зв'язку.- Піднімай пташок, у нас гості. Намагайся захопити живими, без шкоди для транспорту. - а потім уже для Декса та Адламса, - Маскування – цінна річ. Ідемо, зустрінемо гостей.

—  Давай подивимося, хто такий розумний, прямує сюди, - сказав Декс.

***

Підводна база, на яку вони проникли, виявилася старим комплексом обслуговування туристичних підводних флаєрів. Ось тільки, судячи з інформації в центральному блоці управління, останній флаєр із туристами тут був понад сотню років тому.

Базу закрили на реконструкцію та після її завершення так і не відкрили знову. Створювалося відчуття, що офіційна влада забула про існування бази. Але сама по собі база не була порожньою. За місяць після завершення реконструкції тут встановили перші двісті кріокапсул. А вже за два тижні після цього почали прибувати мисливці із захопленими людьми.

Спочатку полювали, судячи з записів, на різних сектантів, які відкинули сучасні блага цивілізації, але потім перейшли і просто на туристів, що заблукали в лісах. Іноді нахабніли настільки, що й зовсім викрадали невеликі селища. Однак років тридцять тому планетарні сили самооборони провели масштабну операцію і майже повністю знищили работоргівлю на планеті. Років двадцять база була порожня, а потім почалося знову. Ось тільки тепер діяли інакше. Збирали кілька тисяч людей протягом півтора року, після прибував корабель, на який і вивозили рабів за допомогою бота з маскуванням.

Організував усі рідний брат помічника намісника планети. За весь час він на цій базі був лише кілька разів, але ця інформація залишилася у банках даних. Користуючись впливом брата, вони легко переправляли людей. Один рейс -  дві тисячі рабів приносив близько двадцяти мільйонів кредитів. Раз на пару років, коли накопичувалося багато інтелектуалів у кріокапсулах, рейс приносив удесятеро більше. Звичайно, були витрати на всю діяльність, але все одно работоргівля виявилася цілком вигідним заняттям під прикриттям другої особи на планеті. Від усвідомлення того, які мразі стояли раніше у владі, Фіск ще більше зненавидів офіційні структури.

Він і раніше не любив їх, після того, як у суді стали на бік його виродка дядька. Але зараз він взагалі усвідомив масштаб того, якими можуть бути люди. Каарла була також неприємно вражена отриманою інформацією. Як виявилося, вона отримувала нагороду, медаль мужності з рук цього заступника намісника. Приблизно три роки тому. Їй було неприємно, що така людина вручила їй нагороду. Маарі ж просто сказала, що вона і раніше підозрювала про те, що люди - мразі, особливо після того, що з нею зробили батьки, тепер вона просто отримала підтвердження цього.

— Не варто рахувати всіх людей виродками. Скажеш, я теж така? - Запитала Каарла у Маарі.

—  Нормальних людей мало, дуже мало, - сказала Маарі. - Але ти начебто нормальна, - невпевнено промовила дівчина Фіска.

—  Дякую, - хмикнула саркастично Каарла, - Гаразд, із справами розібралися, що робитимемо далі?

— Допитуватимемо цих? - спитав Фіск у неї, кивнувши на пов'язаних ідіотів, які проводжали їх ненависними поглядами.

—  А чи є сенс? - запитала Каарла. - Ми й так з'ясували з мережі бази все, що треба. Хіба що .. - замислилася Каарла, - Ти вмієш читати пам'ять та думки?

—  Не пробував, - ухильно відповів Фіск. Він уже давно зрозумів, що має вміння, про які він і не підозрював, так що він не був певен, що не вміє читати думки. - І думаю, я не хочу пробувати на наркоманах та алкашах. Є в мене певне побоювання, що це буде небезпечно.

—  Тоді вони нам не потрібні, - сказала Каарла, потягнувшись за пістолетом на поясі. Придурки одразу заволали, намагаючись перекричати один одного і переконати не вбивати їх. - Ану, заткнулися. Мені ваші таємниці де, хто і як трахнув один одного не треба, вбивати не буду, відправлю в сон. - Після цього вона дістала паралізатор і використала на всіх шести людях. Вони від цього не знепритомніли, але ворушитися більше не могли. - Сподіваюся, вічний. Давай їх у вільні кріокапсули, нехай чекають на суд.