Володимир Лвович Ешкін - Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін

тобою жили тисячу років, і ми б були мудрими, як… — Марков на кілька секунд задумався: з ким би то порівняти тисячолітніх рептилоїдів. Нічого не придумавши, сказав:

— Були б не дурнішими за них.

Вже за чверть стандартної години вони утрьох спустилися колодязем, у якому ґ’орміти обладнали спіральні сходи.

— Тут багато чого перебудували, — зауважив з приводу сходів Гумм. — Й відразу видно, що первісна споруда якісніша. Он яке гладеньке полірування.

— І як вони таке робили? — світло від генералового ліхтаря ковзало гранітними плитами у пошуках стиків та інших конструктивних ознак. — Десь ще існують такі лабіринти?

— Такий — один-єдиний, — сказала Мулан.

— А є хоча б зображення машин, якими це все споруджено?

Знаюча знизала плечами.

Ну, звісно, подумав Марков, звідки вона може знати. Якщо ящери успадкували інженерну науку Повзучих Отців, то зберігають її у таємниці. Але чого ж тоді вони так недбало полірують свої добудови?

Колодязь привів їх на перехрестя трьох коридорів-променів, обличкованих плитами піскового кольору.

— Перехрестя Жовтих, — прошепотіла Мулан. — Тут не зайве помолитися Велудуманові.

— Він був їхнім богом?

— Він був їхнім імператором. Й міг би правити ними вічно, як Темний, але добровільно піднісся до благого світла, — Мулан спрямувала промінь свого ліхтаря до склепіння, мурування якого повторювало трипроменеву геометрію перехрестя.

— Зірка Велудумана… — рудокоп впав на коліна.

— Розгалуження хідників замість храму? — гмикнув поліцейський. — Культ перехресть, чи що?

— Навколо нас Храм Життя, — нагадала Мулан.

— І з чого це видно?

— Промені означають шляхи. Життя має три шляхи, три виходи. Першим вважається відтворення собі подібних, другим — воскресіння в інших формах та вимірах і третім виходом є остаточна смерть. Четвертий заборонений.

— Четвертий?

— Безсмертя, — підводячись, підказав Гумм. — Держатель Склепіння заборонив четвертий вихід, бо він замикає у кільце безвиході три перші.

— Щось не ліпиться, — подумавши, сказав поліцейський. — Якщо четвертий промінь виходить з центру перехрестя, то зірка перетворюється на хрест, а не на коло.

— Геометрія, що ілюструє велику Велудуманову заборону, передбачає додавання до трьох просторових вимірів четвертого — часу, — пояснила Мулан. — У цій геометрії четвертий вихід має властивості кола.

— Три виходи, три виміри, четвертий вихід, четвертий вимір, — мурмотів Марков, коли вони рушили далі.

Він раптом згадав про трьох заповітних клонів Тейсанболона. Якщо Шерма уособлювала у цій трійці відтворення, подумав поліцейський, то Овіта втілювала воскресіння, а Ленго — смерть.

— А яким шляхом ми йдемо зараз? — поцікавився він в піфійки.

— Ми йдемо тим коридором, що символізує відтворення. Увійдемо до Зали Часу, а вже звідти рушимо до порталу. Коротшої дороги немає.

— Що у Залі Часу?

— Зараз побачите.

Коридор невдовзі розширився, немов велетенська лійка. Ще півсотні кроків, і він перетворився на печеру зі стовпами блакитного світла. Зазвичай наповнена паломниками, зала тепер спорожніла. Люди йшли між рядами світлових колон, і Марков шкодував, що немає часу для зупинок. Навіть без них він відчув магію цього місця, а та заселила в нього уривки спогадів і видінь. За якусь мить його уявою прослизнули населені подіями видіння. Він побачив освітлене зеленими променями чрево Родерового транспортеру, фестивальну ніч у пустелі, відблиски феєрверків, молоду тіронійку, що дивилася в надра пурпурового каменю, і запам’ятав яскраво-жовту квітку, встромлену до її зачіски.

Ця квітка сяяла перед його очима, навіть коли він дивився на еволюції світлових потоків в колонах.

«Коли це все закінчиться, прийдеш сюди», — присягнув він собі, відганяючи наступні видіння. А також подумав, що не зможе довго опиратися магії Зали Часу і через кілька хвилин просто сяде під цими пророчими колонами і впаде у транс, начхавши на запрошення Р’аавал, на конвойовану терористку, на Ольд та на відкриття порталу.

На його щастя, вони звернули з освітленої магістралі до бічного проходу, що вів до нижніх рівнів Храму, а відтак — до некрополю.

23

Планета Брама (18КВ216:2),

система зірки HD 140283, відомої як Пратара.

5 огеста 417 року Ери Відновлення.

Непевні передчуття оточили волю Преподобної Сайкс вже після того, як вона закінчила складати пастку. Й не просто пастку, а безвідмовний капкан, до якого мусив потрапити ворог. В остаточній версії він мав складатися з трьох частин.

Першою з них була Шерма, якій Сайкс влаштувала втечу з табору. Навіть якби клонка відчула підставу — а в тому, що вона відчує, Преподобна ані секунди не сумнівалася — подітися тій було нікуди. Все, що могло б злетіти з поверхні Брами, Сайкс наказала відправити на орбіту.

Другою мав стати портал, біля якого тепер знаходилася Преподобна.

А останньою частиною капкану Преподобна призначила торпеду з тератронною боєголовкою. Переведена у пасивний режим, охолоджена майже до абсолютного нуля, вона, наче ультрачорна пантера у засідці, очікувала вирішальної миті. Від останнього стрибка торпеду утримувала лише відсутність санкції імператора.

Додатковими елементами можна було вважати також Вольска, до якого надходила навмисно спотворена інформація про бурові роботи, та комунікатор самої Сайкс, що забезпечував безперервний он-лайн зв’язок з Охоронецем прав і свобод світів. Ще кілька годин тому у переліку елементів значився й капітан-командор «Айн-Софу».

Проте як тільки супремус лінкора доповів Преподобній про зустріч Зорана з Наталією, Сайкс викреслила його з мисливської схеми.

Викреслила, не вагаючись ані секунди.

В її капкані не повинно бути слабких ланок.

Вона ще й ще розігрувала подумки можливі сценарії, щоби передбачити та унеможливити всі мислимі хитрощі, комбінації та ситуативні виверти Шерми. Вона розуміла, що має сильного супротивника, здатного передбачити її дії на кілька ходів, і зміцнювала схему відсіканням усіх відгалужень подієвої магістралі, що мала вести Шерму до пастки. Преподобній здавалося, що все передбачено: пустельна планета, тринадцять живих істот і крижана сцена, де розіграється фінальна дія. Завершальна фаза тієї складної і багатоступеневої комбінації, котру Сайкс з імператором розпочали три місяці тому.

До певного моменту все йшло за планом. Одна з ґ’орміток прикинулася