Владислав Валерійович Івченко - Одного разу на Дикому Сході

секретар.

— Блискавка?

— Яка блискавка! Два місяці вже дощів немає! Нехай змія укусила. Вчителя. А дівчинка — втопилася.

— У неї розряд із плавання.

— Ну вигадайте ще щось! І огородити той пагорб бетонним парканом, щоб ніхто не ліз!

— Буде зроблено. А ще фотографія є. Ось. Вчитель встиг зробити один кадр перед загибеллю. Фотоапарат цілий залишився.

Перший секретар подивився на фотографію. На ній Шпиль оскалив свою пащу.

— О тварина! Хай йому грець! Прибери це, негатив знищити, щоб ніхто і не знав!

До сьогодні в середньому десяток людей на рік, здебільшого струнких білявок, становляться жертвами Шпиля. Як свідчить Владюша Бар-Кончалаба, картину Міри на стіні вже змили дощі, а нової чудовисько не малює. Забуло? Але виття Шпиля інколи чути в околицях і донині, особливо чомусь у місячні ночі. Якщо буде у таку ніч зачата дитина, то сумна виросте і відлюдькувата. Так кажуть.

Лютий 2009-го — листопад 2010 року

Суми

Оглавление Розділ 1 Втеча Розділ 2 Наздогнати та випередити Розділ 3 Зустріч із вовчою дивізією Розділ 4 Незвичайний полон Розділ 5 Небезпечні перегони Розділ 6 Незвані гості Розділ 7 Битва на пагорбі Розділ 8 Сотник розповідає історію і потрапляє в історію Розділ 9 Москва дає добро Розділ 10 Великі приготування і небачена битва Розділ 11 Охтирські пригоди Розділ 12 Спроба № 2 Розділ 13 Що далі