Василь Андрійович Базів - Хрест: постбіблійний детектив

Богданна Фроляк уже постоянно сидела на коленях товарища Брежнева. Леонид Ильич сказал, что готов простить Западной Украине бандеровщину и всегда будет опекаться ею, держа на коленях.

Дальше Дануська исполнила процедуру согласно утвержденной инструкции. Как будто бы невзначай она уронила на пол стакан, из которого пил товарищ Брежнев. Секретарь обкома товарищ Хобрик, первый секретарь райкома партии товарищ Тропченко начали ее очень сильно ругать, но она сказала, что сама достанет уроненный стакан. Оказавшись под столом, она действовала дальше по инструкции. Когда она приступила к осуществлению процедуры минета с товарищем Брежневым, Леонид Ильич не возражал. Было заметно, что он доволен. Из соображений партийной этики секретари обкома и райкома вышли из зала. Во время продолжения и завершения сексуального общения с Брежневым оставался только товарищ Суслов.

В знак благодарности Леонид Ильич поцеловал товарищ Фроляк, когда она вылезла из-под стола, и налил ей стакан шампанского. Потом товарищ Брежнев обратился к товарищу Суслову: «Теперь ты, Миша, ощути любовь к партии и коммунизму». Товарищ Суслов засмущался. Но Дануська, воодушевленная поддержкой Председателя Президиума Верховного Совета СССР, пошла на сближение с секретарем ЦК КПСС. В миг она оказалась у него на коленях, сняв лифчик.

Вначале он перепугался. А потом начал целовать ее в грудь. Брежнев шутя налил Фроляк между грудей шампанского и приговорил: «Миша, пей. Очень сладкое это полусладкое». Потом Леонид Ильич спросил Дануську, не жарко ли ей. И предложил раздеться догола и станцевать на столе танец живота. Оба руководящих товарища пели «Калинку», прихлопывая.

Леонид Ильич настаивал, чтобы Дануська сделала минет товарищу Суслову, но Михаил Андреевич стеснялся. Тогда Брежнев сказал: «Ладно, он тебе в рот не даст. У него не стоит. Сделай ему колинкул, или как оно там называется».

Дальше от соприкосновения с половым органом товарищ Фроляк товарищ Суслов Михаил Андреевич уже не сопротивлялся. Во время этой процедуры Леонид Ильич пел известную песню «Я люблю тебя жизнь». После окончания пения и прочего товарищ Брежнев позвал товарищей секретарей обкома и райкома, которые накануне удалились.

Он шутя упрекнул их, что нельзя оставлять наедине с представителями народа руководителей партии и государства. Все присутствующие на ужине еще выпили за процветание Украины и бальнеологического курорта Трускавец. После этого вызванная охрана разнесла товарищей в постели в соответствии с их положением в партии и государстве.

Главные события ужина с участием членов политбюро товарищей Брежнева и Суслова засняты мной на фото (фотографии прилагаются).

Секретный сотрудник районного отдела КГБ СССР Товарищ Мыршавый».

Мама часто любила розповідати, що в перші свої дні й місяці на землі, зачудовано поглинаючи світ, у якому він опинився, Андрійко найгостріше, найактивніше реагував на… книжки. Це було просто диво, на яке сходились глянути сусіди. Дитина, яка прожила першу свою тисячу годин на планеті, із побаченого найбільше захоплювалася папером, на якому друкарська фарба матеріалізувала найгеніальніше, на що здатна людина, – Слово, бо Воно – Бог. І дитина просто впадала в апофеоз пристрасті, коли бачила це, як їй здавалося з перших днів життя, найдовершеніше людське творіння, яке є на землі.

І ця пристрасть не слабшала впродовж усього життя. У хлопцеві виник внутрішній механізм, що давав враження, ніби день, прожитий без читання, був змарнованим. Голод тілесний ще можна терпіти – днями, тижнями, місяцями. Але голод духовний, без книжки, був нестерпним, смерті подібним стражданням. Бібліоманія – нехай це буде животворний антипод наркоманії!

Очевидно, ця оголена, підвищена до максимуму тяга до вкарбованого на папері Слова була закладена у генах, бо йому судилося народитися не в академічній чи аристократичній, а у простій селянській родині, яка володіла найбільшим, прихованим від стороннього ока скарбом – книгозбірнею. Важко було сказати, скільки поколінь накопичували цей скарб. Але т у т були раритети двох чи трьох останніх століть. Усіх їх єднала повальна, до безтями, жага пізнання Бога й усвідомлення призначення людини, даного Ним.

Книгозбірня не була антирадянською, але ще за перших червоних у 1939 році, коли до хати влетів комісар і застав Марію за читанням молитовника, усю сім’ю вмить вивели на вулицю й поставили до стінки. Комісар репетував, що треба перестрілять усіх «к чертовой бабушке, потому что нельзя верить одновременно товарищу Сталину и Богу. Раз они за Бога, значит, они против Сталина, то есть враги народа».

Так і стояли вони біля хати з руками за головою, чекаючи смерті. Після обіду приїхав з району якийсь вищий чин. У молитовнику він не знайшов нічого, окрім щоденних молитов і псалмів. Тому розпорядився відпустити цих темних селян, яким «мізки засрали попи». На подвір’ї вони влаштували розправу над самою книжчиною, показово і демонстративно, перед очима в переляканих сусідів влаштувавши її спалення разом із купою хмизу.

– На первый раз прощаем. Будем считать, что это вы по глупости. И потом советская власть у вас только второй год. Вы еще не успели узнать настоящее учение марксизма-ленинизма. – І комісар заклав за образ червоний томик із зображенням Маркса – Енгельса – Леніна – Сталіна і наказав вивчити напам’ять – через місяць він перевірить. А через місяць у селі вже були німці. Тому більшовицький катехізис треба було сховати якомога далі.

Андрій найцінніше, що було в книгозбірні, виніс сюди, у свій курінь. Тут цілими днями, подалі від людських чи звірячих очей, він шукав істину. І так перед ним стояло ціле суцвіття таїнств. Про дію неоплазми він прочитав у свідченнях англійських очевидців на місці, де було знайдено ймовірні камені, які тамтешні посвячені Богом люди вважали тими самими, якими були всіяні скрижалі у Ковчезі Заповіту. Саме вони створюють ефект неоплазми, яка спалила колгоспну полуторку під церквою під час чортівського знесення хреста вночі. А якщо ці кулясті і блискавчані явища в небі з’являються там, де є каміння із Ковчега Заповіту, то його знахідка і є тим самим камінням… Скон струйованим Мойсеєм за Божою наукою під час особистого спілкування Творця із людиною на горі Хорив?

Людська мова не має тієї глибини Слова, яке є Богом. Андрієві бракувало пізнавальних, мовних і взагалі мислительських засобів, щоби передати те, що відкрилося йому. Але тотожність подій у Шотландії і в Кедрівці очевидна, зі стовідсотковим збігом і повним дублюванням. Там було припущення, що на острові Туманного Альбіону Ковчег Заповіту, єдине свідчення Бога на Землі, перепоховали тамплієри. Легендарний орден виростав і в цих, острівних землях, як і по всій Європі, що її заведено називати Старим Світом, чи Європою Західною. Але тут, у Галичині, тамплієрів не було. То чому