Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

Розділ 27. Бандити.

Вранці нам завантажили триколісний мотоцикл мисливців та кілька ящиків баночок для обробки павуків та збору інгредієнтів. Самі мисливці виглядали бувалими бійцями у повному спорядженні. Воно складалося з трьох частин: безпосередньо комбінезону, схожий ми знімали в печері, тактичного шолома, легкої анатомічної кіраси, бластера та голкомета. Іс провів їх у каюту. Приходив старійшина та Аса попрощатися, сказала що завжди рада нас бачити в місті. Нікого іншого кочівники нам не пропонували у поїздку. Єдине попередили, що вночі були помічені переміщення не знайомих їм людей на шляху минулого прямування корабля. Попереджений значить вже озброєний.

Розрахунок польотів на такі далекі відстані я ще не робив, але все одно треба вчитися. Запустив через нейромережу прокладку маршруту, докладна карта у мене вже була. Віддавши команду всім залишатися на своїх місцях та бути готовим до будь-яких позаштатних ситуацій. Плавно і без напруги заробили двигуни, кіборг все полагодив і перевантажень вже не було, злітаємо. Зробили півколо над містом, мені цікаво було подивитися, як воно виглядає зверху, і вирушили у бік форту на висоті приблизно п'ятсот метрів. Камери передавали на головний екран корабля красу навколишнього світу.

Сонце вже з'явилося на горизонті, заливаючи своїм золотим світлом безкраї простори планети внизу, я задивився на цю красу, загіпнозований захопливим видовищем, що розгорнувся переді мною. Лише кілька хвилин тому, пагорби й долини лежали огорнути темрявою, але тепер, коли сонячні промені повзли горизонтом, вони, здавалося, прокинулися від сну. Пейзаж внизу розкрився в приголомшливих деталях: суворі гірські хребти, великі рівнини й мерехтлива роса, що сяє в ранковому світлі. Хмари ліниво пливли по небу та постійно змінювалися, відкидаючи тіні на землю внизу. З кожною миттю, кольорі світанку, фарбували світ у відтінки помаранчевого, рожевого та золотого, створюючи сцену безпрецедентної краси. Космічний корабель граційно плив над поверхнею планети, я відчував радість від польоту і подяку за можливість стати свідком такого чудового видовища. Відірвав мене від цієї краси Тех.

— Мік, помічені незрозумілі переміщення в пустелі, тримай курс по береговій лінії з урахуванням аномалій.

— Всім зайняти стійке горизонтальне або сидяче положення! - скомандував я, включаючи прискорення.

Нормально пролетіли ми близько двохсот кілометрів, потім побачили в пустелі колісні машини й глайдери, що переміщуються в наш бік, нас намагаються перехопити.

— Увага! Невідомий об'єкт наближається з правого борту, розпізнавальних даних не має. Озброєний ракетною системою, відстань сто кілометрів! - Сповістила нейромережа підключена до датчиків і радарів корабля.

— Тех, якщо ми підемо у висохле море, карта показує не досліджені ділянки.

— Ні, корабель не витримає, пробували давно, штурмовий бот і досі залишився лежати в морі.

— На берег не можна, вже понад двадцять засічок на радарі.

— Іди окрайкою, якщо почнуть стріляти ховайся під обрив берегової лінії та вмикай пелену, якщо всі цілі одночасно запустять ракети нас зіб'ють. На цю мить бандити розтягнуті й час виходу на точку атаки у всіх різний. Тому повинні проскочити.

— Який клас ракет може бути на машинах, корабель має теплові пастки, або перехоплювачів ракет?

— Що за ракети вони можуть використовувати не можу сказати, тільки порадити за однієї ракети пастки не використовувати, щит витримає. А при трьох і більше запускай.

— Небезпека! Небезпека! - просигналила система оповіщення, і червоним миготливим світлом осяяло весь місток.

— Праворуч курсом на корабель рухається ракета, зіткнення неминуче, всім приготується до контакту! - знову просигналила система про небезпеку.

За кілька хвилин пролунав вибух.

— Контакт, просідання щита на десять відсотків.

— У двигуни б'ють - прокоментував Тех.

— Іс підключайся через нейромережу до управління турелями та намагайся збити ракети, що підлітають, короткими чергами на попередження. Я керуватиму турелями біля двигунів, а ти двома біля рубки праворуч, без ШІ вони марні шматки металу.

— Прийнято.

— Праворуч за курсом зафіксовано пуск трьох ракет, зіткнення неминуче, всім приготується до контакту! - знову просигналила система про небезпеку. Рекомендується режим ухилення і відстріл пасток.

— Тримай рівно Мік. Спробуємо збити. Вогонь. – заторохтіли турелі праворуч. Вибух і трохи пізніше другий, Іс щось кричав від радості. Третя ракета дістала нас.

— Контакт, просідання щита на десять відсотків. Активовано підкачування щита, орієнтовне відновлення п'ять хвилин.

— Небезпека! Небезпека! - прогуділа система. - Зафіксовано пуск п'яти ракет.

— Намагаються промацати ліміт атаки, щоб не сильно пошкодити корабель. Думаю, вони не мали відомостей про роботу щита. Приготувались. Іс не поспішай, вицілюй по одній - давав команди Тех.

Заторохтіли турелі, вибух, другий, третій, четвертий попадання, п'ятий попадання. Іс лаявся, кіборг вже роздавав нові команди.

— Контакт, просідання щита на двадцять два відсотки. Активовано підкачування щита, орієнтовне відновлення п'ятнадцять хвилин.

— Мік наступного разу буде більше ракет, приблизно десять. Після пуску тримай напрямок на зустріч ракетам і використовуй маневри ухилення, Іс я беру керування передніми турелями, ти задніми. Пастки три партії, при підльоті перших ракет, при проходженні над бандитами, при відході у бік моря, а потім за урвище і включай пелену. - торохтів кіборг.

— Прийнято.

— Небезпека! Небезпека! - Прогуділа система. - Зафіксований пуск десяти ракет, червоне світло блимало над нами нагадуючи про небезпеку.

Розворот, пастки пішли, заторохтіли турелі.

Вибух один, другий, третій попадання. На головному екрані мерехтіли вибухи, кожен спалах посилав ударні хвилі по кораблю, я інстинктивно перемикнув свою увагу на тактичний дисплей. Терміновість ситуації вимагала швидких дій, і я, не втрачаючи часу маневрував у шквалі вибухів, аналізував загрози, що надходять.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍