Ольга Обська - Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська

Хм, він вже й ім'я її дізнався.

— Та як ви смієте?! — обурилася булочниця. – От нахаба!

Побачила двозначність у фразі? Наскільки Яна знала свого дворецького, той ніколи не допустив би у своїх висловлюваннях жодного подвійного сенсу. Все, що він хотів сказати, — що булочниця пече смачні булочки.

— О, я так шкодую, якщо чимось образив вас, прекрасна муазіль, — Боніфас пустив у хід свою головну зброю — вбивчу люб'язність.

— Ноги моєї тут до завтра не буде! — своєрідно прийняла вибачення Боніфаса булочниця.

І хоч пригрозила негайно піти геть, щоб очі її не бачили нахабу, залишилася стояти на місці, як вкопана.

За ті півхвилини, які знадобились Яні, щоб дійти від екіпажу до дверей крамниці, Боніфас і Розін встигли обмінятися ще кількома пострілами: вона — обуренням, він — найпишномовнішими вибаченнями.

Коли Яна підійшла впритул і була, нарешті, помічена співрозмовниками, Боніфас поспішив пояснити:

— Я домовився з чарівною муазіль Розін, що вона приноситиме нам свіжі булочки до обіду кожного парного дня. І ось, як бачите, вона була така люб'язна, що удостоїла нас увагою навіть в непарний.

Булочниця фиркнула і пішла геть, супроводжувана захопленим поглядом Боніфаса.

 

Крім булочок дворецький подав на обід ще три страви: суп з сочевиці, овочеве рагу і чай. Яна відчувала себе як у кращих будинках Філадельфії. Шкода тільки, що Етьєн пропустив трапезу. Сказав, що зловив натхнення — пише нові куплети і скетчі, і в такі моменти йому ні на що відволікатися не можна.

— Натхнення — муазіль примхлива. Будь-якої миті може полетіти.

Тут Яна була з ним згодна. Знала це з власного досвіду.

Добре хоч вечерю кузен не проігнорував. Щоправда, був неуважним — витав у хмарах. Але Яні вдалося повернути його в реальність — вона почала розпитувати Етьєна про дамарійців. Він же їх бачив наживо. Їй хотілося зрозуміти, які у них риси обличчя. Терзало запитання, чи може Моріс виявитися одним з них.

Кузен детально описав їх — у Яни легко народився в голові образ. Якщо проводити аналогію із земними народностями, то виходило щось острівне, полінезійське, з домішкою східно-азійського і навіть трохи від індіанців. Але жодна з рис цих народностей на вікінгівській фізіономії Моріса не проглядалася. Виходить, коли він прямо відповідав на запитання Жанетт, що не дамарієць, він не збрехав.

Як там кажуть: згадаєш про вікінга, він і з’явиться? Чи це про вовка промовка? Як би там не було, але коли вечеря добігала кінця, до крамниці завітав гість — Моріс.

Яна зустріла його на порозі і не впізнала. Таким похмурим і стривоженим вона його ще не бачила.

— Щось сталося?

— Так. Мені потрібна ваша допомога.

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно