Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і келих вогню

лишилася з пір'ям. Учні переписали з дошки домашнє завдання: "Опишіть та наведіть приклади змін трансформуючого закляття при виконанні міжвидових перетворень". От-от мав прозвучати дзвінок, і Гаррі та Рон у дальньому кутку класу влаштували з Фредом і Джорджем "битву на мечах", замість яких використовували несправжні чарівні палички. Після окрику професорки Макґонеґел Рон завмер з бляшаним папугою, а Гаррі — з гумовою рибою.

— Нарешті Поттер і Візлі поводяться відповідно до свого віку — вони люб'язно продемонстрували нам це, — мовила професорка, сердито зирячи на них обох. Голова Гарріної риби обвисла й беззвучно впала на підлогу. За мить перед тим дзьоб Ронового папуги теж від'єднався від тіла. — Я всім вам хочу щось сказати.

Наближається Різдвяний бал — традиційна частина Тричаклунського турніру і прекрасна нагода поспілкуватися з нашими іноземними гостями. На бал запрошуються учні від четвертого класу й старші. Хоч, якщо бажаєте, можете запрошувати й молодших...

Лаванда Браун різко хихикнула. Парваті Патіл штурхнула її ліктем під ребра, напружуючи обличчя, щоб теж не захихотіти. Обидві озирнулися на Гаррі. Професорка Макґонеґел не звернула на них уваги, і Гаррі подумав, що це несправедливо, адже йому та Ронові вона щойно зауваження зробила.

— Усім одягти святкові мантії, — продовжувала професорка. — Бал почнеться на Святвечір у Великій залі. Початок о восьмій годині, а завершення — опівночі. Ще одне...

Професорка Макґонеґел повільно обвела поглядом клас.

— Різдвяний бал — це можливість для нас усіх... е-е-е... розпустити волосся, — промовила вона несхвальним тоном.

Лаванда хихикнула ще голосніше, міцно затисла рота долонею, щоб не було так чути. Гаррі розумів, з чого вони сміються: волосся в професорки Макґонеґел було вічно стягнене в тугий вузол, і здавалося, що вона ніколи в житті не розпускала його за жодних обставин.

— Але це аж ніяк не означає, — вела далі професорка, — що учням буде дозволено порушувати всі інші правила поведінки Гоґвортсу. Мені було б страшенно прикро, якби ґрифіндорські школярі якимось чином осоромили школу.

Продзвенів дзвінок, і почалося звичне шарудіння: всі складали портфелі й закидали їх на плечі.

Професорка Макґонеґел гукнула, намагаючись перекричати гамір:

— Поттере, підійди до мене на пару слів...

Вирішивши, що йтиметься про безголову гумову рибу, Гаррі похмуро поплівся до вчительського столу. Професорка Макґонеґел дочекалася, поки всі вийдуть, і сказала:

— Поттере, чемпіони та їхні партнери...

— Які ще партнери? — здивувався Гаррі.

Професорка подивилася на нього з підозрою, мовби він прикидався дурником.

— Ваші партнери на Святковому балу, Поттере, — холодно сказала вона. — Ваші танцювальні партнери.

У Гаррі всередині все скрутилося і наїжачилось:

— Танцювальні партнери?

Він відчув, що червоніє.

— Я не танцюю, — промовив швидко.

— Ні, ти танцюєш, — роздратувалася професорка Макґонеґел. — Я тобі кажу, що танцюєш. За традицією бал відкривають чемпіони зі своїми партнерами.

Гаррі на мить уявив себе в циліндрі, у фраку, та ще й у супроводі якоїсь дівчини, вбраної в сукню з рюшами, як ті, що вдягала тітка Петунія на святкові вечори, що відбувалися на роботі в дядька Вернона.

— Я не танцюю, — повторив він.

— Це традиція, — твердо мовила професорка Макґонеґел. — Ти чемпіон Гоґвортсу і робитимеш те, чого від тебе очікують, як від представника школи. Тому обов'язково знайди собі партнерку, Поттере.

— Але я не...

— Поттере, ти чув, що я сказала, — своїм тоном професорка Макґонеґел дала зрозуміти, що розмову закінчено.

* * *

Тиждень тому Гаррі сказав би, що пошуки партнерки для танців можна порівняти хіба з двобоєм з угорською рогохвісткою. Але тепер, після двобою, коли йому світила перспектива запрошувати дівчину на бал, йому здавалося, що легше позмагатися з рогохвісткою ще раз.

Гаррі досі не бачив, щоб стільки учнів записувалися провести Різдво у Гоґвортсі. Сам він, звісно, завжди залишався, бо інакше довелося б повертатися на Прівіт-драйв. Але дотепер Гаррі був один з небагатьох. А от цього року залишалися всі, починаючи з четвертого класу. І всі страшенно переймалися майбутнім балом — принаймні, дівчата. Просто дивовижно, скільки дівчат, як раптом виявилося, навчається в Гоґвортсі. Раніше Гаррі цього не помічав. Дівчата хихотіли й перешіптувалися в коридорах, дівчата заливалися дзвінким сміхом, коли повз них проходили хлопці, дівчата схвильовано обмінювалися думками, хто що одягне на Святковий бал...

— Чому вони завжди ходять зграями? — спитав Гаррі в Рона, коли їх проминуло з десяток дівчат, пирскаючи сміхом і витріщаючись на Гаррі. — Як узагалі можливо порозмовляти з якоюсь однією, щоб запросити?

— Може, аркан накинути? — порадив Рон. — Ти вже знаєш, на котру?

Гаррі не відповів. Він прекрасно знав, кого хотів би запросити, але йому не вистачало сміливості... Чо була за нього старша на рік і дуже гарна. Крім того, вона добре грала у квідич і її всі любили.

Рон, здавалося, розумів, що діється у Гарріній душі.

— Слухай, які проблеми? Ти ж чемпіон. Ти недавно переміг угорську рогохвістку. Та вони в чергу ставатимуть, щоб піти з тобою на бал.

Віддаючи належне їхній недавно поновленій дружбі, Рон понизив гіркоту у власному голосі майже до мінімуму. На диво, Гаррі виявив, що Рон має рацію.

Уже на другий день кучерява третьокласниця з Гафелпафу з якою Гаррі ні разу навіть словом не перекинувся, запросила його піти з нею на бал. Гаррі був захоплений зненацька і тому відповів "ні", навіть не придумавши причини для відмови. Дівчинка ображено відійшла, а Гаррі весь урок історії магії довелося терпіти насмішки Діна, Шеймуса та Рона. Ще через день до Гаррі підійшли аж дві дівчинки: другокласниця і — просто жахливо — п'ятикласниця, яка, здавалося, могла Гаррі просто прибити, якби він їй відмовив.

— Вона ж була гарненька, — чемно сказав Рон, цього разу без реготу.

— Вища за мене на голову, — відповів Гаррі, все ще схвильований. — Уяви, на що б це було схоже, якби я з нею танцював.

Він постійно пригадував Герміонині слова про Крума: "Він їм подобається лиш тому, що знаменитий!" Гаррі дуже сумнівався, що хоч одна з дівчат, які напрошувалися в його партнерки, захотіла б піти з ним на бал, якби він не був шкільним чемпіоном. Далі він замислився, чи думав би про таке, якби його запросила Чо.

Загалом Гаррі мусив визнати, що, незважаючи на тривожну перспективу відкриття балу, його життя значно покращало відколи він упорався з першим завданням. Він більше не мав помітних неприємностей у коридорах і підозрював, що завдячує цим Седрикові. Гаррі вважав, що Седрик, вдячний за підказку про драконів, попросив гафелпафців дати