Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Кляте фентезі, Софія Чар 📚 - Українською

Софія Чар - Кляте фентезі, Софія Чар

62
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Кляте фентезі" автора Софія Чар. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 145
Перейти на сторінку:

Сказати по обличчю Северина що він думає, або відчуває було неможливо, але протягнуту руку він потиснув.

– Прошу вибачити, та Зоря ніколи не залишаються в палаці. Не буду зраджувати цій традиції, – промовив він, поважно схиливши голову.

Брови змія трохи здивовано піднялися, але посмішка стала тільки більш яскравою.

– Славнозвісний характер роду Зоря… Все ж маю надію, що ви будете частим гостем тут, – промовив він та все ж переніс увагу на ще два незнайомі обличчя.

Одне чарівно здивоване, друге похмуро напружене. Не дивно, що нова люб’язна посмішка була адресована саме першому обличчю.

– А ви, певно, Симона, подруга Лаяра? О, я багато чув про вас!

Від кількості захоплення в голосі змія можна було зомліти та розтектися смальцем по сковороді. І саме це змусило нарешті оговтатися Зоряну якраз у мить, коли змій протягнув руку до збентеженої Симони, котра так і вклякла на місці. При цьому тягнулася рука до долоні дівчини до того, як вона прийшла до тями. І навряд чи зміюка збирався зупинитися лише на потисканню. Ні, хвостатий вирішив відразу переходити від справ до дій.

«Ах ти глист блідий, зараз я тобі..!» – розлютилася Зоряна, нарешті зрозумівши, що мав на увазі Ларис.

Чарівна посмішка Шалара здригнулася, зіниці збентежено розширилися, коли його руку раптом перехопили та з ентузіазмом затрясли.

– О, то ти і є Шалар? О, так рада познайомитися! Лайяр стільки про тебе розповідав! – вигукнула вона з такою радістю, наче вхопила бога за бороду та виграш у лотерею за білет. – А я Зоря, допомагаю з транспортуванням передбачення, так би мовити, вивчаю новий світ. Стільки всього цікавого побачила вже, але Фарга просто вражає, особливо палац! О, палац неймовірний!

Не припиняючи трясти руку та нести нісенітницю, Зоряна відчувала, як щось голосно верещить в голові. Певно, то була її совість та вихованість. Ні, вона вже давно тільки позіхала, коли дівчина переходила на мову іронії, але такої відвертої дурні ні перша, ні друга виносити спокійно не могли. Трохи пізніше, Зоря була в тому впевнена, їй буде до біса соромно, але зараз головне вразити чоловіка так, щоб він її не забув.

Добре, якби ще при згадках про неї його тіпало!

Втім, поки що небезпека нервового тіпання загрожувала не тільки Шалару. Есшат, котрий так і не перетворився, похлинувся та голосно закашляв, виразно закривши лапами морду та трохи вуха.

Не менш виразно глянув на них і Северин. Куди й подівалася врівноваженість? Спочатку обличчя чоловіка здивовано витягнулося, перш ніж погляд бурштинових очей несподівано яскраво спалахнув, а вуста скривилися в такому виразі, наче він збирався вкусити когось за здоровий глузд.

Запнувшись, Зоряна спішно відвела погляд, щоб зустрітися поглядом з Шаларом.

– Зоря? – скориставшись запинкою дівчини, перепитав змій.

– Зоряна, та ти можеш звати мене Зорею, ти ж брат Лайяра!

Натхнення в голосі дівчини вже скидалося на якесь психічне захворювання, але вона вирішила грати до фіналу. Головне, щоб то не був її фінал.

– О… Так, радий знайомству з такою чарівною панночкою!

Біда! Клятий змій надто швидко оговтався від напливу радості від знайомства та спробував перехопити ініціативу. Рука з довгими кігтями стиснулася на її долоні, але дівчина швидко висмикнула її, залишаючи на згадку про себе лише пошарпану та трохи сопливу рукавичку.

– Сподіваюся ще побачимося, бувайте! – знову вигукнула вона та озирнулася.

Симона стояла зовсім поруч, дивлячись на подругу трохи дивним поглядом. Здається, вона серйозно задумалася над впливом стресу на організм людини.

А ось Ларис дивився серйозно та прямо, лише в золотавих очах миготіли іскри сміху. Виставу він точно оцінив.

Та головне було не те, як вони дивилися, а те, що стояли вони достатньо близько, щоб Зоря змогла схопити під руки одразу обох.

– Лайяр, де обіцяна ванна? Чи ти хочеш, щоб ми нашими ароматами вам половину двору перетруїли? Ні, я розумію, що аристократія то складний контингент, але державотворчо необхідний, тому не хотілося б зробити горя Кальдорі! – вигукнула вона на останніх силах натхнення.

На жаль, залишилося його не так вже й багато, тому треба було поспішити зникнути, поки вона ще тримається в межах амплуа. Бо ще трохи й совість все ж дожене та надкусить.

На щастя Ларис те зрозумів та швидко кивнув.

– Так, так! Давайте, дівчата, я вас проведу. Пане Северине, вам дорогу покаже Есшат. Шалар, був страшенно радий бачити!

І ще більш страшенно радий розійтися в різні боки. Це не було сказано, але фраза буквально повиснула у повітрі. Повиснула тонким дзвоном напруги, затріщала полум’ям жару, котрий виразно відчувався спиною. Можливо, звісно, Зоря те собі навигадувала, але почуття було настільки виразним, що вона ледь стримала бажання озирнутися.

Не варто, ще один акт спектаклю вона не витримає, тому зараз краще було перевести подих. А потім ще і якось навідатися до пана Северина, щоб перепросити за виставу.

Чомусь перед ним було особливо соромно.

1 ... 83 84 85 ... 145
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кляте фентезі, Софія Чар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кляте фентезі, Софія Чар"