Арія Вест - Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест

Вей відповів її ж словами, сказаними під час минулої їхньої бесіди у відьомському будиночку:

― Твої слова не позбавлені сенсу, Ваша Величносте.

Релі всміхнулась й продовжила, спрямувавши очі на інтер’єр будиночка:

― Я думаю, Король Скорпіонів давно усвідомив свою помилку. Та усвідомити для себе ― одне діло, визнати перед іншими ― зовсім інша справа, ― сказавши це, принцеса знову поглянула на чарівного співрозмовника: ― А ще. Думається мені, Король Скорпіонів геть не спроста покинув ось так свою батьківщину й відправився на Лантею, аби посіяти тут суцільний хаос.

Вей захитав головою:

― Ну, ну… наскільки мені відомо, він усе дитинство прожив під крилом Маелора Жахливого, здається, він навіть вважав його своїм батьком. Будь-хто збожеволіє і почне творити безпричинні вчинки.

― Зовсім і не безпричинні, ― заперечила Релі з м’якою усмішкою на устах. ― Ще десять років тому я б про це і не подумала, та зараз знаю. Усе на світі має свій початок, як має і причину. Люди не поділяються на добрих і злих. Бути боягузом ― не означає боятися темряви, бути боягузом ― означає боятися визнати свої помилки. Зрештою, усі ми доходимо до усвідомлення ― немає поганих людей, є погані обставини. Як немає і правильного вибору, а лише той, який ми зробили, і наслідки, з якими зіткнулись.

Слова принцеси явно змусили юнака замислитись, він помовчав якусь хвилину, а тоді, знову торкнувшись мужніми передпліччями поверхні стола, запитав:

― У такому разі, ти вважаєш, принцесо, що на світі зовсім немає злих людей?

― Немає. Є лише пітьма. Усередині кожного з нас. І лише в наших руках те, наскільки ми дозволяємо їй оволодівати нами.

На обличчі юнака засяяла харизматична усмішка. Він нічого не сказав, а Релі підвелася з-за столу й направилася до скрині, у якій у відьми був чималий запас різних напоїв ― настоянок, вин, пляшок з ромом.

Поки вона стояла там, оглядаючи вміст скрині, Вей уважно спостерігав за її спиною.

Нарешті, принцеса озвалася звичним для себе спокійним голосом:

― День, однак, видався довгим. А у відьми тут чимало припасів… так… що б ти хотів скуштувати, Веймонде Скорканс? Чи… мені краще називати тебе Королем Скорпіонів?