Марина Сніжна - Темна Академія, Марина Сніжна

Глава 18.3

Коли розмови за нашим столом вщухли, я навіть не одразу це помітила. Просто в якийсь момент зрозуміла, що щось змінилося, і інстинктивно підняла голову.

Поруч із нами стояв один із адептів-старшокурсників. Начебто я його бачила раніше за столиком Кайли Дамінар. З вигляду одразу ясно – дроу-аристократ. Зарозумілий. Тримається так, наче звичайні люди недостойні навіть пил з його чобіт витирати. Темне волосся з червоним відливом. Карі очі з темно-червоним обідком, що надавало йому трохи зловісного вигляду. І ось ці самі очі зараз неквапливо обводили мене зверху до низу, наскільки, звісно, дозволяв стіл, що частково мене приховував.

– Чого тобі, Шейне? – насторожено запитала напіворкиня.

– Та розслабся ти! Я просто підійшов привітатися, – на його губах з’явилася іронічна посмішка. – Бачу, у вашій з Лін зграї свіже поповнення.

– Це першокурсниці, – поспішила відгукнутися ельфійка.

– Не представиш нас?

Мене все більше бентежив нахабний погляд хлопця. Не зрозуміти його значення було неможливо.

– Це Шейріс і Летті. Дівчата, а це Шейн Лоннерс. Він з третього курсу, – затараторила Лін, з деяким острахом поглядаючи на дроу.

Прокляття, якщо навіть ці дівчата його бояться, що тоді про мене говорити?!

– Ти гарненька, – сказав неприємний суб’єкт, схиляючись над моїм вухом. Злегка дунув у нього, від чого волосся на скроні заворушилося. – Не хочеш прогулятися сьогодні ввечері до міста?

– Гадаю, після тренування їй навряд чи буде до цього, – наважилася заступитися за мене напіворкиня, пом’якшуючи свої слова посмішкою.

– Ну, взагалі-то так, – червоноокий трохи відсторонився і багатообіцяюче знову оглянув мене. – Але моя пропозиція залишиться в силі і для іншого вечора.

Я нічого не сказала, взагалі паралізована від жаху та обурення. Та що це таке?! Я лише другий день в Академії, а вже троє чоловіків до мене з непристойними пропозиціями підкочують.

І це тільки початок! – вірно розгадала я значення кинутого на мене промовистого погляду Шейріс. Я згадала її слова про те, що цього не уникнути. Не той я факультет обрала – це однозначно! Може, попросити Крістора зіграти роль мого хлопця, щоб місцеві бабії раз і назавжди відстали? Ідея здалася непоганою, але я сумнівалася, що рудий здасться комусь настільки серйозним супротивником. Навіть попри його здібності. Поки він ними ще керує геть погано.

Я остовпіла, коли Шейн вирішив не відкладати справу в довгий ящик і схопив мене ззаду за косу, змушуючи голову відкинутися. Потім грубо припав до моїх губ, ще й спробував язик просунути у рота. Обурена, я стала пручатися, даремно намагаючись вирватися.

Гул голосів, що стояв у їдальні, раптом прорізав чіткий мелодійний голос ректора:

– Лорде Байлерн, накажіть вашим адептам поводитися пристойно. Нагадую, що це не військовий гуртожиток.

Втім, втручання декана не знадобилося. Шейн сам мене відпустив і відвісив Ірмерію уклін:

– Перепрошую, лорде Стайлір. Трохи забувся, – судячи з погляду, він анітрохи не шкодував про скоєне.

Ректор дивився на нього зі звичним холодним виразом, але я з подивом помітила щось нове у синьо-зелених очах. Щось на кшталт люті чи гніву, які раніше можна було вловити, лише коли Ірмерій дивився на лорда Байлерна. Невже порушення дисципліни здатне настільки вивести нашого ректора з колії? Чи його так дістала самовпевненість підопічних декана військового факультету?

Ні жива ні мертва, я дивилася в прекрасне обличчя мого ідеального чоловіка і боялася побачити на ньому таку саму неприязнь і по відношенню до мене. Втім, в мій бік він навіть не глянув. Переконавшись, що Шейн знову сів на місце, ректор повернувся до перерваного сніданку та розмови з принцесою.

Декан же, гадаю, чисто для вигляду, зволив недбало кинути Шейну:

– Адепте Лоннерс, подвійне нічне чергування біля воріт. Сьогодні та завтра.

– Слухаюся, лорде Байлерн, – незворушно відгукнувся дроу.

Компанія за його столиком впівголоса якось прокоментувала те, що сталося, і вони вибухнули дружним сміхом.

Я поспішно відвернулася від їхнього столика і впіймала злий погляд Лорана. Здавалося, його очі скоро блискавки кидати почнуть. А цей чого лютує?! Зітхнувши, втомлено потерла скроні.

– І сильно я встряла з цим Шейном? – пригнічено запитала у напіворкині, яка зі співчуттям дивилася на мене.

– Якщо не будеш опиратися, то все закінчиться однією-двома зустрічами, – «заспокоїла» вона. – Головне, постарайся його при цьому не злити. Кажуть, місцевих дівчат з аркланського заїжджого двору він навіть лупцює.

– Я не дівка з заїжджого двору, – прошипіла я.

– Ніхто цього й не стверджує, – анітрохи не образилася на тон Дора. – Проте Шейн – впевнена у своїй повній безкарності сволота. Один із найсильніших адептів-старшокурсників. Ну, принаймні, на два вечори він тобі дасть спокій. Буде зайнятий на чергуванні.

– Що це за таке чергування? – безрадісно запитала я.

Те, що випробування відкладається на два дні, не надто заспокоїло.

– Студенти третього та четвертого курсів за графіком чергують біля воріт. Якщо до Академії намагатиметься потрапити хтось без дозволу ректора, можуть застосовувати навіть бойову магію. Якщо своїх сил не вистачить, задіяти заклинання на стінах. Загалом, робота не дуже напружена – тільки самогубець вирішить прориватися в Академію без дозволу – але нудна. Хоча коли ставлять на денне чергування, багато хто навіть радіє, що є привід пропустити заняття.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍