Ю. Несбе - Леопард

— Ні. А чоловіка, як я вже казав, він не роздивився.

— То був не я. А ти, Холе, ризиковий. Аж занадто…

— Я маю поставитися до цього як до погрози чи як до компліменту?

Кронглі змовчав. Але в його очах сяйнули холодні глузливі вогники.

Харрі загасив цигарку й підвівся.

— До речі, твоя колишня нічого мені не показувала. Ми розмовляли в учительській. Схоже, вона остерігається тепер лишатися наодинці з чоловіком. Тож дечого, Кронглі, ти таки домігся.

— Не забувай позирати через плече, Холе.

Харрі обернувся. Круп’є зробив вигляд, наче все, що трапилось, не має до нього жодного стосунку. Він уже шикував коней для чергового забігу.

— Ставитимете? — спитав він ламаною норвезькою.

Харрі хитнув головою:

— Даруйте, але немає чого ставити.

— Тим більше можна виграти, — усміхнувся круп’є.

Вийшовши, Харрі поміркував над його словами. Може, то таке прислів’я?

Розділ 50. Хабар

Мікаель Бельман чекав. І це було найсолодше. Хвилини, які збігали, поки вона відчинить. Нетерпіння й водночас певність, що вона знову перевершить його сподівання. І щоразу, дивлячись на неї, розумів, що геть забуває, яка вона гарна. Коли розчинялися двері, він кілька секунд стояв на порозі, щоб всотати цю красу. Щоб сповнитися упевненістю. У тому, що з-поміж усіх чоловіків, — а це фактично всі спроможні чоловіки, які мають очі, які жадали її, — вона обрала саме його. Адже він — вожак зграї, альфа-самець, що має право злягатися з самками першим. Адже саме таке банальне й вульгарне визначення найточніше. Альфа-самцем стати не можна, ним треба народитися. І навіть якщо через це життя додає зайвих клопотів — якщо тебе покликано, даремно пручатися.

Двері розчинилися.

Вона була вдягнена у білий светр з високим коміром, волосся зашпилене догори. Мала втомлений вигляд, очі видавалися менш блискучими, ніж зазвичай. Але все одно у ній була та витонченість, той клас, на який навіть його дружині годі було сподіватися. Вона привіталася, сказала, що влаштувалася на веранді, розвернулася й зайшла досередини. Він пішов слідом, узяв у холодильнику пива, вмостився в незграбно-громіздкому кріслі на веранді.

— Чому ти сидиш на холоді? — спитав він. — Схопиш запалення легенів.

— Або рак легенів… — додала вона, взяла з попільнички недопалок і знову занурилась у книгу. Він прочитав на обкладинці «Хліб із шинкою», Чарлза… — він примружив очі, — Буковськи. Схоже на найбільший скандинавський аукційний дім.

— Маю гарні новини, — озвався він. — Ми спромоглися не лише відвернути катастрофу, але й обернути випадок з Лейке на свою користь. Сьогодні телефонували з Міністерства юстиції. — Бельман поклав ноги на стіл і поглянув на етикетку на пляшці з-під пива. — Дякували, що я так рішуче втрутився й посприяв звільненню Лейке. Вони дуже переймалися тим, як би діяв Андерс Галтунг з його зграєю адвокатів, якби Крипос був менш оперативним. Прагнули переконатися, що я цілком керую ситуацією й нікому, окрім Крипосу, не дістатись до матеріалів справи.

Він сьорбнув пива, поставив пляшку на стіл.

— А яка твоя думка, Буковськи?

Опустивши книгу, вона зустріла його погляд.

— Чи тобі зовсім нецікаво? — спитав він. — Ти ж знаєш, що це й до тебе стосунок має. Якої ти думки про справу, люба? Нумо. Ти ж слідчий. Убивства розслідуєш…

— Мікаелю…

— Тоні Лейке має схильність до насильства, й ми на це купилися. Оскільки напевне знаємо: такі, як він, — невиправні. Схильність до насильства й прагнення убивати трапляється не у кожного й буває набутою або вродженою. Але якщо в тобі живе убивця — прогнати його страшенно важко. Можливо, убивця знав, що ми про це знаємо. Усвідомлював, що коли підставити Лейке, ми, дізнавшись про його схильність до насильства, радо купимося всі як один. От він і прослизнув в оселю Лейке, зателефонував Еліасу Скугу. Щоб ми не шукали інших можливих підозрюваних у Ховасхютті.

— На час, коли телефонували з помешкання Лейке, ніхто, окрім поліції, ще гадки не мав, що знайшли зв’язок з Ховасхюттою.

— То й що? Він знав, що з часом ми виявимо цей зв’язок. Хоча справді, хай йому грець, слід було виявити його набагато раніше. — Бельман знов узяв пляшку.

— І хто убивця?

— Отой сьомий з Ховасхютти, — мовив Мікаель Бельман. — Той, що прийшов з Аделе Ветлесен і про кого ніхто й гадки не мав, що то за один.

— Ніхто?

— У мене тридцять підлеглих. Ми прочесали квартиру Аделе. Жодних письмових доказів. Жодних щоденників, листівок, листів, імейлів чи смс. Усі її знайомі чоловіки, про яких ми дізнались, допитані й викреслені з переліку підозрюваних. Ніхто з них не бачив, з ким вона була у горах, у хатинці. Ніхто цьому не здивувався, бо, кажуть, вона змінювала коханців, як трусики, й зазвичай нікому про це не розповідала. Єдине, що ми виявили: вона розповідала подрузі, що їй з цим залицяльником з хатинки було часом цікаво, часом — ні. Цікавим видалося нічне побачення на покинутій фабриці в костюмі медсестри.

— Якщо це її зацікавило, то мені, мабуть, не хочеться знати, що «не зацікавило».

— Вочевидь, нецікаво було, коли він розмовляючи скидався на її співмешканця. Подруга гадки не має, що мала на увазі Аделе.

— Співмешканець не є співмешканцем у звичному сенсі, — позіхнула Кая. — Адже Гейр Брюн — голубий. Якщо сьомий прагнув перекласти провину за убивства на Тоні Лейке, мав би знати, що у нього була судимість.

— Звісно, про присуд за вчинення насильства міг дізнатись будь-хто. Як і про місце, де це трапилось, — у комуні Утре-Енебак. Лейке мало не став убивцею, коли мешкав з дідом біля озера Люсерен. На місці убивці де б ти заховала труп Аделе Ветлесен, щоб навести слідство на Лейке? Певна річ, у місці, яке має зв’язок з ним особисто і з його судимістю. Тому він обрав Люсерен. — Мікаель Бельман помовчав. — Тобі нудно?

— Ні.

— Тобі ніби зовсім нецікаво.

— У мене просто в голові купа інших думок.

— Відколи це ти почала палити? До речі, маю план, як знайти сьомого.

Кая довго дивилася на нього.

Бельман зітхнув:

— Любонько, і тобі не цікаво як?

— Як?

— Послуговуючись його ж тактикою.

— Яка полягає…

— У тому, щоб зосередитися на невинуватому.

— Про мене, ти лише цією тактикою й послуговуєшся.

Бельман кинув на неї блискавичний погляд. Дещо вже почало прояснятися. Стосовно альфа-самця.

Він розповів свій план, як схопити сьомого.

Він уже тремтів од холоду та люті. І сам не міг второпати, що ж його так розізлило. Те, що вона ніяк не прореагувала, ані ствердно, ані заперечно? Чи те, що сиділа палячи з таким виразом, ніби ця справа її