Ю. Несбе - Леопард

— Трясця, невже про це вже знають? Може, це й не найліпше місце для поліцейського, хоч і не виходить за рамки того, що вважають легальним.

— До речі, про легальність, — мовив Харрі, хитнувши головою в бік круп’є, який показував на кухоль з пивом. — Саме про неї я й хотів з тобою побалакати.

— Говори, — сказав Кронглі, не відриваючи погляду від того, що діялось на полі, де саме зараз, наближаючись до повороту, вирвалась наперед синя кобила на крайній доріжці.

— Іска Пеллер, австралійська панянка, яку ти забрав з Ховасхютти, каже, що ти підбивав клинці до її подруги Шарлотти Лолле.

Зосереджений вираз обличчя Кронглі був незворушний. Харрі чекав. Нарешті Кронглі поглянув на нього.

— Ти хочеш, аби я щось сказав щодо цього випадку?

— Якщо твоя ласка, — мовив Харрі.

— Про мене… «Підбивав клинці» — не зовсім точно. Ми трішки пофліртували. Цілувалися. Я захотів продовження. А вона повелася так, що, мовляв, не варто. Я спробував наполягти на своєму — ну, ти ж знаєш, саме цього часом жінки чекають від чоловіків, бо це ж частина рольової гри в природі. Ото й по всьому.

— Не надто збігається з картиною, що, за словами Іски Пеллер, розповідала її подруга. Гадаєш, Пеллер обманює?

— Ні.

— Ні?

— Просто, як на мене, Шарлотта захотіла трохи уяскравити історію. Дівчата-католички часто прагнуть видаватися цнотливішими, ніж вони є насправді.

— Вони забажали заночувати у Єйлу, а не у тебе. Попри те, що Пеллер нездужала.

— Так це саме панянка з Австралії наполягла на тому, щоб вони поїхали. Гадки не маю, які стосунки у цих двох дівок, адже відносини між подругами часто бувають досить заплутаними. До речі, закладаюся, що у Пеллер коханця немає. — Він підніс до рота кухоль з пивом. — А навіщо воно тобі, Харрі?

— Дивно. Бо коли Кая Сульнес приїздила в Устаусет, ти не розповів їй, що зустрічався з Шарлоттою Лолле.

— А ще дивно, що ти й досі марудишся з цією справою. Я гадав, вона вже у підпорядкуванні Крипосу, надто після того, що я прочитав у сьогоднішніх газетах. — Увагу Кронглі знову привернули коні. Вийшовши з повороту, жовтий кінь на третій доріжці випереджав решту аж на цілісінький олов’яний корпус.

— Певна річ, — відповів Харрі. — Але зґвалтування досі розслідують у відділі убивств.

— Зґвалтування? Схоже, ти врешті протверезів, Харрі?

— Гаразд, — мовив Харрі й добув з кишені пачку цигарок. — Я тверезіший, ніж був ти, Кронглі. — Він встромив зігнуту цигарку до рота. — Щоразу, коли ти гамселив та ґвалтував свою колишню подружку в Устаусеті.

Кронглі різко обернувся до Харрі, зачепивши ліктем кухоль з пивом. Рідина вихлюпнулась на зелене сукно, мокра пляма стала розповзатися полем, мов вермахт на мапі Європи.

— Я щойно повернувся зі школи, де вона працює, — вів далі Харрі, розкурюючи цигарку. — Саме вона й розповіла, що я, найпевніше, знайду тебе тут. А ще сказала, що, полишаючи тебе в Устаусеті, вона радше тікала, ніж переїздила. І що ти…

Продовжити Харрі не встиг. Кронглі виявився метким, він, копнувши ногою, повернув його крісло й напав ззаду, перш ніж Харрі спромігся якось відреагувати. Холе відчув, як ленсман схопив його за руку, й знав, що буде далі: цей залізний поліцейський захват вони застосовували ще в перший рік у Поліцейській школі. От воно й дало про себе знати — cекунду проґавив, а ще дводенна пиятика й сорокарічне глупство. Кронглі заломив його руку й зап’ясток так, що Харрі впав уперед, ударившись головою об стіл. Та ще й тим боком, де вилиця пошкоджена. Харрі зойкнув від болю й на мить знепритомнів. Очунявши, знову відчув біль і відчайдушно спробував викрутитись. Харрі завжди був дужим, але враз усвідомив, що проти Кронглі шансів у нього немає. Він відчув на своєму обличчі вологе дихання здорованя.

— Не варто було тобі в це лізти, Харрі. Як і слухати оту шльондру. Вона патякатиме все, що спаде їй на думку. І робитиме, що заманеться. Може, вона перед тобою й спідницю задерла? Га? Показала свою пуцьку?

Кронглі здавив руку дужче, й у голові Харрі щось тріснуло, ніби жовтий кінь хвицнув його у лоб, а зелений — по носі. Він вивернувся, правою ногою наступив на ногу супротивникові. Щосили. І почув, як Кронглі зойкнув. Харрі обернувся й ударив його. Ліктем, а не кулаком, бо часто розбивав до крові суглоби на пальцях. І втрапив саме туди, де, як він знав, бити найефективніше, — не у край підборіддя, а трохи збоку. Кронглі хитнувся, різко випав з низького крісла й гепнувся додолу, сукаючи ногами. Харрі зауважив, що після зіткнення з залізною набійкою на його черевику, хоч їх уже час викидати, на правій кросівці Кронглі лишилась кривава пляма. І виявив, що й досі затис зубами цигарку. Краєчком ока встиг помітити, що червоний кінь, безперечно, прийде першим.

Харрі схопив Кронглі за комір, підняв і жбурнув у крісло. Зі смаком затягнувся, відчувши лоскітне тепло в легенях.

— Гаразд, зґвалтування — не надто потужний доказ, — продовжив він. — Хай там як, але ані Шарлотта Лолле, ні твоя подруга на тебе так і не заявили в поліцію. Але я як слідчий маю знати більше, второпав? І ось тепер я змушений повернутися у Ховасхютту.

— До чого ти ведеш, хай тобі грець? — Кронглі раптом захрип, ніби дуже застуджений.

— У Ставангері є дівчина, якій Еліас Скуг звірявся того ж таки вечора, коли його було вбито. Вони сиділи в автобусі, й Еліас розповідав їй, що тієї ночі у Ховасхютті він, можливо, став свідком зґвалтування. Хай там як, але йому видавалося саме так, коли згодом він про це згадував.

— Еліас?

— Так, Еліас. Він спав, його розбудив галас на вулиці, він визирнув у вікно. Саме був ясний місяць, і під дашком нужника він побачив двох. Жінка стояла до нього обличчям, а чоловік — спиною, тож його він не розгледів. Еліас вирішив, що вони надумали потрахатись, жінка пручалася, а чоловік затулив їй рота рукою, мабуть, щоб вона нікого не розбудила. А коли чоловік потягнув її у нужник, Еліас, засмутившись, що не додивиться таке пікантне видовище до кінця, пішов спати. І лише прочитавши про вбивства у газетах, Еліас розцінив побачене інакше. Може, жінка намагалася вирватися й кликала на допомогу, і саме тому чоловік затиснув їй рота? — Харрі знову затягнувся. — Чи не ти був тим чоловіком, Кронглі? То ти був там?

Кронглі почухав підборіддя.

— Алібі? — напрямки рубонув Харрі.

— Я спав. Удома. А чи повідомив Еліас Скуг, хто