Ірина Романовська - Не мій мільйонер, Ірина Романовська

– М-м-м, солодка моя дівчина. – Ігор «їсть» мене, ніби я найвишуканіший десерт на планеті. Ну, принаймні, я себе так почуваю, коли відчуваю його пестощі тією ділянкою тіла.

Протасов щоразу відчиняє для мене двері у світ небаченої насолоди. Сьогодні не є виключенням. Довівши мене до пікової точки, та відчувши своїми губами, як моє дівоче тіло вибухає дрібним тремтінням від перших солодких конвульсій оргазму, Ігор бере та кусає зубами мій клітор. Не сильно, але так, щоб я відчула легкий біль.

Неможливо писати словами, що я відчула в цей момент. Прикордонний стан між солодким задоволенням та несподіваним болем. Кордон, який подарував мені кілька додаткових спалахів нищівного оргазму, продовживши мою ейфорію ще на якийсь час.

Я практично втратила голос через стогін, якій Ігор зумів з мене витягнути своїми оральними ласками.

- Ти наче космодром, відправив мене, як ракету, літати мене до зірок у космос, - шепочу я Ігореві, який лягає поруч зі мною. Хочу обійняти його, але тіло не слухається мозкових команд. Я ніби ще знаходжуся у невагомості між зірками. Лише виразно чую як шалено стукає моє серце.

Протасов пальцями прибирає в бік кілька локонів волосся, яке від поту прилипли до мого чола.

- Можу нескінченно дивитися на те, як ти кінчаєш, люба. – Чоловік нахиляється та цілує мене в маківку.

***

Добре що сьогодні вихідний і я вільна від навчання. Від цієї раптової думки мій мозок разом із тілом повертається з небес назад на грішну землю. Повертаю голову до Ігоря:

- Котра година?

З Протасовим час наче завмирає, але насправді відбувається все навпаки: години біжать невблаганно швидко. Вчора я поїхала потанцювати до клуба та не повернулася додому. Навіть не зателефонувала нікому, щоб попередити. Треба хоча б зараз подзвонити батькам та сказати, що зі мною все гаразд.

– Біс його знає. Мій телефон розряджений. А куди я поклав свій годинник, не пам'ятаю.

Я починаю голосно сміятися. Згадую свої вчорашні потуги, коли намагалася зрушити Ігоря хоч трохи з місця.

- Ти їх не знімав, тому й не можеш пригадати, де вони. Це я зробила. Ти заснув учора на ліжку вдягнений, мені довелося самотужки роздягати тебе. Але ж ти й лось, я тобі скажу. Не знаю, звідки в мене так багато сили знайшлося, щоб тебе перевернути. Все, що зняла з твого тіла, поклала на оте крісло. - Вказую пальцем на жовте м’яке крісло, що стоїть по той бік ліжка.

Намагаюся підвестися з ліжка, прикрившись ковдрою, але Ігор-пустун в останній момент висмикує його в мене з рук. Я залишаюся стояти перед чоловіком у чому мати народила.

Інстинктивно хапаю прилеглу декоративну подушку та намагаюся прикритись якось нею. Але це виходить не дуже вдало: якщо прикриваю нею свої груди, то відразу відкривається шикарний вид на голий лобок; якщо прикриваю низ, то на огляд виставляю оголені вершини грудей.

- Тобто те, що ти нещодавно лежала на цьому ліжку повністю оголеною та пестив язиком тобі між ніг, ніяк не вплинуло на твою сором'язливість переді мною? – з широкою посмішкою перепитує Ігор.

Насправді абсурдна ситуація. Від чоловічого питання починаю ще більше червоніти. Ігор має рацію. Я лежала перед ним із розсунутими ногами, стогнала, кінчала під ним, а тепер соромлюся голою зробити два кроки до крісла та взяти свої речі.

Рішуче відкидаю маленьку подушку в бік усміхнені Протасова. Рівняю спину, виставляю вперед груди та роблю крок до крісла. Стегна трохи відводжу назад та нахиляюся, щоби взяти спідницю з кофтинкою.

Намагаюся уявити який ракурс відкривається перед Ігорем за такої пози. Повільно стискаю пальцями свої речі, дарую кілька зайвих хвилин Ігореві на огляд моєї голої дупи та різко зриваюся з місця. Немов шалена кішка біжу до ванної кімнати.

В мене все ще не вистачає сили й духу почуватися повністю розкуто та вільно перед коханим чоловіком. Краще я спокійно вдягнуся тут у ванній кімнаті. Але спершу прийму прохолодний душ.

Звичайно, про те, що хотіла взяти мобільний телефон та зателефонувати батькам я взагалі забуваю. Загалом я про все забуваю. Пам'ятаю лише голодний та пекучий погляд Ігоря, з яким він поїдав мене, поки я «танцювала» з подушкою.

Не поспішаючи вмикаю гарячу воду, забираюся в кабінку. Налаштовую комфортну температуру та підставляю своє обличчя під струмінь теплої води. Не встигаю до ладу намокнути, як моє тіло обдає потоком холодного повітря. Не розплющую очей. Це зайвий крок. Я й так знаю чиє гаряче тіло притискається до мене ззаду та чиї сильні долоні стискають мої налиті груди.

От я й дочекалася брудного та розпусного миття. Моя втеча розбудила хижака.

Не маю нічого проти хижого Протасова.

Сильніше притискаюся попою до жорсткої ерекції Протасова. Труся об нього, мов березнева кішка. Я божеволію від шаленого бажання, яке охопило знову моє тіло. Хочу, щоб дикий та великий кіт добряче мене відлюбив.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно