Каміла Дані - Шлюбна ніч, Каміла Дані

-12.1-

— Як ти там кажеш? Завжди треба мати план “Б”? — піднявши куточки губ, кажу я. Я знав, що на вечорі нам не вдасться покінчити з усіма. Тому вигадав план, звісно, не без допомоги Кіма. Мої мізки не для військових дій. Я більше по цифрах і бізнесу.

— Зрозумів. Від мене щось потрібно? — хмикнувши, запитує мій союзник.

— Так, всі докази, які маєш проти цих тварюк, треба принести завтра в прокуратуру, а далі я розберуся.

— Без питань. Відправлю Луку, він надійний. Тоді до зустрічі! — кидає слухавку Грім.

Вимикаю телевізор і повертаюсь до спальні. Не поспішаючи, крок за кроком підіймаюся сходами. Тільки хочу звернути до нашої кімнати, як з дитячої виходить Тимур.

— Тату, ви вже повернулися? — потираючи очі, запитує син.

— Так, а ти чому не спиш?

— Мені поганий сон наснився, дуже. Що маму хтось вкрав, ось я і прокинувся, — тяжко зітхнувши, відповідає Тимур. Присідаю навшпиньки біля дитини, погладжуючи його по волоссю.

— Синку, це просто сон. Нашу маму ніхто і ніколи не вкраде, ми завжди будемо разом. А тепер пішли, ляжеш з нами. Чи ти не хочеш?

— Хочу, з вами не так страшно, — сонно усміхаючись, вимовляє син. Беру його на руки та несу до нашої спальні. Дитина показує, що хоче лягти посередині, і я одразу ж втілюю у життя його бажання. І сам лягаю, завтра нас чекає важкий день, тобто вже сьогодні.

— Тату, — крізь сон чую голос сина. Розплющую очі, а він не спить, дивиться в стелю.

— Що таке, знову щось наснилось? — цікавлюся. Тимур негативно хитає головою і простягає мені руку.

— Дай руку, — шепоче. Даю руку, дитина кладе руку собі на живіт, зверху руки Єви, яка мирно сопе в подушку. Потім накриває наші руки своєю маленькою ручкою.

— Все, тепер не страшно. Добраніч! — усміхаючись, прикриває очі. Усміхаюся і я. Від того, що мій син розумний не по роках. Особисто я у шість років тільки й думав, як би випросити нову іграшку або якусь непотрібну річ. Хоча у мене завжди всього було валом. А він он як старається маму з татом помирити.

— І тобі! — вимовляю і теж заплющую очі.

Не знаю, скільки я спав, але прокидаюсь від того, що телефон у кишені починає вібрувати. Тихенько встаю з ліжка, дістаю телефон і швидко залишаю кімнату.

— Так, Василю, що сталося?

— Яромире Маратовичу, до мене щойно приїжджали люди Грифа і дали зрозуміти, що ваша наречена повинна залишитися винною. І я все зробив так, як ви просили. Кому можу довірити докази? — каже окружний прокурор не дуже доброзичливим тоном. Він такий, старого гарту. Не любить вести справи з бандитами, а мене він вважає саме бандитом.

— Я зрозумів, зараз відправлю до вас людину. Не хвилюйтеся, буде виглядати все так, ніби ви нічого не знали! До побачення, — кидаю слухавку. Одразу шукаю номер Кіма. Кидаю погляд на циферки на годиннику і розумію, що я спав від сили всього годину. Потім висплюся, зараз потрібно все приготувати до вистави.

Виходжу на вулицю і телефоную до Кіма, він повинен бути десь на території.

— Не спиться? — поки я намагаюсь зателефонувати, Кім вже знайшов мене сам.

— Прокурор телефонував, треба поїхати забрати докази.

— Сашка зараз відішлю. Він зробить усе за вищим розрядом, — випускаючи дим кільцями, заспокоює Кілер. — Ягоді вже розповів? Думаю, тобі влетить! — починає ржати. Кидаю на нього погляд, сповнений злості, зсунувши брови до перенісся. Охоронець одразу перестає ржати й швидко набирає Сашка.

До ранку ми допрацювали план і ще два запасних, на всякий випадок. Тільки-но сонечко зійшло, я зрозумів, що настав момент і треба підключати Ягоду.

— Гаразд, я піду, а ти дзеленькни ще раз Грому, про всяк випадок. Сам розумієш, у нас не повинно бути промахів! — пояснюю і йду будити Єву.

— Окей, а ти там обережніше. Слухай, може, не показуй Ягоді відео?

— Чого це раптом? Ти думаєш, вона повірить на слово? Ні, нехай дивиться, нехай зрозуміє, що у світі бізнесу їй без мене не обійтися! — випалюю скоромовкою і ховаюся за дверима.

Почуття страху зароджується всередині. Ні, я не боюся того, що має статися, я боюся, як це все лайно, яке я хочу розповісти, вплине на жінку. Вона, безумовно, дуже сильна, але все ж …

Проходжу кухню і пригальмовую. Роблю два кроки назад і бачу, як моя жінка старанно щось шукає, відчиняючи всі шухляди. Тихенько підкрадаюся і зупиняюся позаду. Єва робить черговий поворот і врізається у мене, зойкнувши.

— З глузду з'їхав? Моє серце мало не вискочило з грудей! — хапаючись за серце, шепоче Ягідка. Сонна, спокуслива, ароматна і така приваблива, що я, забувши про все, накидаюся на її губи. Цілую ніжно, хоча сам хочу зжерти.

— Ось так треба бажати доброго ранку своєму чоловікові, запам'ятай! — змусивши себе відірватися від солодкого нектару, вимовляю я. Член уже налитий кров'ю, а мозок повільно переходить на несвідомий режим. Підіймаю одну брову і чекаю шпильки, але замість цього ця сучка кладе руку на мого молодшого і стискає.

Голосно видихаю повітря, намагаючись тримати себе в руках і не нагнути її просто зараз. У голові немов гул сирен, і крізь цей шум я чую тільки швидкі удари свого серця.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍