Чарлі Джейн Андерс - Усі птахи в небі (ЛП)

І тоді він опинився перед фактом, що Патриція виглядала абсолютно приголомшливо, гола і сяюча. Вона носила пухнасті светри більшість часу, але її груди були досконалими і більшими, ніж він очікував, а руки та ноги були довгими і стрункими. Її шкіра була блідою, але під нею вгадувалася рожева теплота. Коли вона пройшлася навколо і лягла на ліжко, її довге чорне волосся розсипалося скрізь, а пальці ніг згиналися, і він упіймав проблиск акуратного лобкового волосся і ямок за колінами, і все це здавалося чудом. Він тільки почав оцінювати невеликі частини її чудового тіла. Вже не вперше за останні пару місяців Лоуренс подумав: я б хотів, щоб у мене ще було кільце бабусі, щоб я міг дати йому правильний напрямок. За винятком сьогоднішнього дня, він також думав, будь ласка, Боже, дозволь мені не розчаруватися, нехай це не буде великою помилкою.

Зі свого боку Патриція дивилася на Лоуренса і відчувала якийсь біль, глибший, ніж просто сексуальне бажання, хоча воно теж було. Усе своє життя вона казала людям "Ми не повинні бути такими, життя може бути кращим, ніж є". — Або навіть — ми можемо бути кращими за тих, якими є. — Як маленька дівчина, яку вкинули у бруд однокласники або коли Роберта замкнула її у старому ящику для прянощів — вона намагалася це сказати зі сльозами на очах, але у неї тоді не було потрібних слів і ніхто напевне не зрозумів би її. Будучи самотньою у молодших класах, серед тих, хто хотів спалити її живцем, вона перестала навіть намагатися знайти спосіб сказати: "Все може бути інакше, ніж зараз". — Але вона ніколи не відпускала цього почуття, і тепер воно повернулася як надія. Вона дивилася на обличчя Лоуренса (яке виглядало квадратним і красивішим без великого коміра сорочки на шиї), на його дивно набряклі і соковиті на вигляд соски, на м'язи живота і волосся нижче у формі серця навколо депілятивної зони. І відчувала, що вони, двоє, прямо тут, зараз, могли кинути виклик можливій трагедії.

Приблизно через два місяці після випадку з Приєю Лоуренс з Патрицією пішли у бар PoisonRx, тому що тільки вона могла зрозуміти, чому він тільки що сказав Серафині, що вони повинні провести деякий час окремо. Всі інші його друзі вважали, що він божевільний.

Лоуренс сидів у темному куточку бару, пив Snakebite, і виливав свою душу Патриції — про те що він ніколи не відчував себе гідним Серафини, і в першу чергу що їх любов завжди відчувалася йому ілюзією, яка підтримувалася ними обома через небажання втратити партнера. Патриція не знущалася з нього: вона мала і такі стосунки, і відмова від прийняття цього близько до серця робила її тією людиною, якою вона була сьогодні.

— Одна з речей, які ми спостерігаємо, — сказала Патриція, — це що все знову повертається. Люди повертаються назад. У вас і Серафиною може бути ще один шанс, пізніше.

— Так, можливо. — Напій Лоуренса складався з переброджених разом з чорним хлібом фруктів. — Іноді однак просто треба визнати поразку.

Патриція постійно говорила, що їй шкода, що довелося забрати у нього кільце, поки Лоуренс не сказав їй,

— Ні. Мені потрібно було підкоритися і взяти на себе відповідальність. За Прию, за наслідки, і за власне рішення. Правильно? — Сказавши це, Лоуренс відчув себе краще, тому що це було правдою, і це дозволило йому відчути себе активним учасником свого життя.

Лоуренс і Патриція не почали зустрічатися після цього регулярно чи щось подібне — вони просто зависли в невизначеності. Весь час. Набагато більше часу, ніж Лоуренс коли-небудь проводив з Серафиною, тому що кожна зустріч з Серафиною повинна була бути досконалістю, і він завжди турбувався про це. А з Патрицією вони просто завжди захопювали вечерю, каву та напої на пізній вечір, коли Лоуренс міг зісковзнути з Мільтонового повідка. Вони завжди обманювали, коли грали у фейзбол, танцювали в The EndUp з ймовірними педиками аж до п'ятої ранку, грали у боулінг тортами, вигадували складні ігри з випивкою після фільмів Терренса Маліка, цитували Резерфорда і Хейса по пам'яті і будували найбільш дивних повітряних зміїв, які могли підняти в небо над Кайт Хілл. І часто йшли, тримаючись за руки.

Вони знали майже всі таємниці один одного, і це дало їм право спілкуватися химерними каламбурами та цитатами зі старих хіп-хопових пісень з їх фальшивим забороненим бунтлегерним сленгом, до того моменту, коли ніхто інший не міг навіть стояти біля них.

Патриція не могла згадати часу, коли вона сприймала себе так несерйозно. Як і, можливо, Лоуренс — який випадково зберіг свою наївність навіть після перебування у лапах Кавасіми та Ернесто, і тепер деколи користувався нею, щоб викручуватися — але вона не заперечувала. Вперше на своїй пам'яті вона була просто дівчиною, яка надто голосно сміється у кінотеатрах.

У якийсь момент, коли ви проводите весь свій вільний час з кимось, з ким розробили свою власну мову, завжди наступає охолодження у відносинах, і поки ніч повзе своїм шляхом, ви неминуче починаєте дивуватися, що, можливо, було би куди простіше просто ділитися ліжком. Не кажучи вже про інші знайомі ігри.

Патриція підвела ліву руку і погладила нахилене обличчя Лоуренса, провівши пальцями по щоці і щелепі. Його очі в темряві з блакитних ставали сірими, а зіниці трохи розширювалися. Вона повела руку вниз і доторкнулася до його живота і стегна, поки він дрімав оголеним. Його пеніс лежав прямо на тілі.