Андрій Юрійович Хорошевський - Проект «Україна». Галерея національних героїв

н. е. заснували свою торгову факторію на березі прекрасної бухти і назвали поселення Феодосією, що означає «Дар богів». До XIX століття Феодосія перетворилася на невелике провінційне містечко. Сюди й і перебрався з Галичини (тоді територія Польщі) торговець Геворг Гайвазян – нащадок старовинного вірменського роду, що виїхав з рідних місць (Турецька Вірменія) ще в XVII столітті, рятуючись від геноциду, розв’язаного турками.

17 (29) липня 1817 року священик Мкртич вірменської церкви Феодосії зробив запис про те, що народився «Ованес, син Геворга Айвазяна» – майбутній художник зі світовим ім’ям Іван Костянтинович Айвазовський, який свої листи вірменською мовою завжди підписував «Ованес Айвазян».

Досі у Феодосії переказують легенду про хлопчика, що малював самоварним вугіллям на білених стінах будинків вірменської слобідки. Сучасник і відданий друг І. К. Айвазовського Микола Кузмін писав: «Невпевненою дитячою рукою почав він олівцем перші спроби і намалював у 1829 році, 12-річною дитиною, ряд морських картинок, портретів військових героїв Греції і сцен з повстання в Греції, а також змальовував види турецьких фортець, прославлених подвигами російської зброї».

Градоправитель Феодосії О. І. Казначеєв почув про талановитого хлопчика і не залишився байдужим до долі юного таланту: насамперед він подарував Ованесу пачку справжнього малювального паперу і коробку з першими в його житті акварельними фарбами, а потім запропонував брати уроки малювання разом зі своїми дітьми у архітектора Коха. Так настінний малюнок змінив весь хід життя вірменського хлопчика.

Олександр Іванович і надалі брав найактивнішу участь у долі Ованеса. За черговою щасливою випадковістю, коли в 1830 році хлопчик закінчив вірменську парафіяльну школу, Казначеєв був призначений губернатором Тавриди і, відбуваючи до Сімферополя, узяв його з собою і добився прийняття Ованеса в Сімферопольську гімназію. З життя зникла нужда – Іван (так почали називати Ованеса) більше не ходив узимку в старому одязі і в дірявих черевиках.

Незабаром успіхи молодого художника сталі такими помітними, що на нього звернули увагу представники вищих міських кіл. Так Айвазовський отримав право користуватися прекрасною бібліотекою в будинку Н. Ф. Наришкіної і робити копії з вподобаних ілюстрацій. Наталія Федорівна була настільки упевнена у винятковому обдарованні хлопчика, що, володіючи великими зв’язками, почала клопотатись не тільки про прийом Івана в Петербурзьку академію мистецтв, але і доводила необхідність відправити його для навчання живопису до Рима. Наришкіній вдалося добитися бажаного результату, незважаючи на те, що хлопчик ще не досяг приймального віку. Відіслані до Петербурга малюнки справили враження, але в закордонному навчанні Івану було відмовлено.

* * *

21 серпня 1833 року в кареті, що належала Варварі Аркадіївні Башмаковій (онучці самого О. В. Суворова-Римнікського, князя Італійського), Іван Айвазовський прибув до Петербурга. Він потрапив у клас професора Максима Никифоровича Воробйова, талановитого педагога і відомого представника російського пейзажного живопису на початку століття.

Іван із легкістю переносив напівголодне існування в академії. Він працював ще старанніше і вражав своїх учителів незвичайними успіхами в живописі. Про ці успіхи прочув навіть сам президент академії О. М. Оленін. Зустрічаючи Айвазовського в коридорах академії, він хвалив його і говорив, що покладається на нього.

Успіхи Айвазовського були такими значними, що вже через два роки навчання, у вересні 1835 року, за картину «Етюд повітря над морем» йому була присуджена срібна медаль другого ступеня.

Професор академії Карл Павлович Брюллов взяв активну участь у долі Івана і ввів молодого художника в коло «братії», членами якої були композитор М. І. Глінка, знаменитий історичний романіст Н. В. Кукольник і його брат Платон, поет В. А. Жуковський, художник Я. Ф. Яненко. Брюллов вже при першій зустрічі обдарував Івана щирим компліментом: «Я бачив ваші картини на виставці і раптом відчув на губах солоний смак моря».

У березні 1837 року за високим велінням Айвазовського зарахували до класу батального живопису професора Олександра Івановича Зауервейда. Для занять морським військовим живописом в академії йому була надана майстерня. А в квітні він був офіційно прикомандирований як художник на кораблі Балтійського флоту і відправився в своє перше плавання по Фінській затоці і Балтійському морю. Разом із дев’ятирічним великим князем Костянтином Миколайовичем і його наставником адміралом Ф. П. Літке він здійснив плавання на військових кораблях, що відпрацьовували практичні заняття.

Іван був ще учнем академії, двадцятирічним хлопцем, але його картини свідчили, що він не поступається відомим мариністам свого часу. Карл Павлович Брюллов висловився за скорочення терміну навчання Айвазовського в академії на два роки і надання йому можливості самостійно працювати. Всі його останні картини отримали високу оцінку публіки і ради Академії мистецтв, а за дві з них – «Штиль на Фінській затоці» і «Великий рейд у Кронштадті» – молодий художник був удостоєний золотої медалі і звання «художник». У лютому імператор Микола I придбав шість картин Айвазовського для Академії мистецтв за 3000 рублів.

Золота медаль давала Івану право як академічному пенсіонеру протягом шести років працювати за кордоном для вдосконалення живописної майстерності. Але за молодістю років йому було запропоновано на два роки відправитися до Криму, «перебуваючи під особливим наглядом академії». Поїздка до Італії відклалася, але Айвазовський не надто переживав, адже у нього з’явилася можливість відвідати рідних, яких він не бачив п’ять років, і почати працювати самостійно. Весною 1838 року живописець відправився до рідної Феодосії, щоб із захватом писати переважно морські пейзажі, що урочисто оспівують природну стихію.

* * *

Айвазовський писав з натури види Феодосії, Керчі, Ялти, Севастополя, Гурзуфа. У цих речах художника відчувається прагнення відобразити типові особливості описуваного місця, бажання створити соковите, образне уявлення про природу узбережжя Криму. Першою картиною, написаною художником за натурними ескізами, стала «Ялта» (1838), що зображає вечірній пейзаж. На передньому плані представлені рибалки, що спо стерігають розвантаження щойно прибулого човна. Проте головне місце в композиції належить темним морським хвилям, що б’ються об берег під блакитним небом. З чітким опрацьовуванням кожної деталі місцевості збудована і картина «Стара Феодосія» (1839). Така ж топографічна точність характерна і для інших кримських робіт («Керч», 1839).

Спокійне споглядання прибережних видів було несподівано перерване. До Феодосії прибув командувач військами кавказької прибережної лінії, прославлений герой війни 1812 року генерал М. М. Раєвський. Миколі Миколайовичу, що побував у майстерні Айвазовського, дуже сподобалися його марини, і він запропонував художникові взяти участь у військово-морському поході до берегів Кавказу. Іван одразу загорівся бажанням відправитися в подорож, під час якої мріяв побачити «те, чого ще жодного разу не бачив і, хто знає, чи побачить коли-небудь…»

У травні 1839 року Айвазовський на кораблі «Колхіда» відправився в морський похід. На борту він познайомився