Аріна Вільде - Мій супер сусід, Аріна Вільде

Дідько, доведеться йди на поводі у Тумана. Головне, щоб із дочкою нічого не сталося.

- Тобто ти знаєш Кіру, але ти не людина Тумана, - звернувся він до Вовки крижаним голосом, намагаючись взяти себе в руки, щоб не розгромити все довкола і не прибити Микиту. Лише час даремно витратили.

- Ми навчаємось в одному університеті. – Вова сплюнув на підлогу кров, з викликом упираючись поглядом у слідчого.

- Ясно. - Князь швидко перетнув кімнату і схопив фотоапарат Микити.

Увімкнув камеру і почав гортати фотографії.

Блондинка, блондинка, блондинка. І ще блондинка. На вулиці, у супермаркеті, у торговому центрі, у парку, на лавочці, на балконі. Одна блондинка на чортовому фотоапараті.

- Ти за ким стежив взагалі? - гаркнув він на переляканого Микиту. - Що то за дівчина? Де Кіра, де підозрюваний?

- Так це... це... це... сусідка, - заїкаючись, відповів він, не витримавши тяжкого погляду Князєва, і відвів очі вбік.

Микита закохався в Христину з першого погляду. Усміхнена шикарна блондинка часто відвідувала свою матір, і кілька разів Чижиков не зміг утриматись і навіть простежив за нею, дізнавшись, де та живе.

Він мріяв, як одного разу підлаштує їхню зустріч і запросить на побачення. Мріяв, як їй сподобається його форма і як вона захоплюватиметься його небезпечною професією.

Князєв злісно перегорнув ще кілька фотографій, шкодуючи про те, що довірив цьому ідіоту таку важливу справу, і вражено завмер.

- А це хто? – збільшив фото, придивляючись до чоловіка.

– Де? - Микита несміливо підійшов до нього, заглядаючи на екран камери, і стиснув зуби від злості.

Його Христиночка мило посміхалася цьому козлу, який жив по сусідству з її матір'ю і їздив на крутій тачці.

- Сусід це, - виплюнув Чижиков, не знаючи, як повернути камеру.

- Сусід, - повторив Князь, підтискуючи губи. - Сусід?! - вигукнув так голосно, що бідолашний сержант підстрибнув на місці. - Ти взагалі у справу заглядав? Дивився файли, які я надсилав тобі?

- Звісно! - несміливо промовив Микита.

- То якого хріна ти не впізнав наближеного Тумана, га?! Це ж Змій, його права рука, чорт тебе побери! - Він злісно всунув Чижикову фотоапарат і знову увімкнув відео на телефоні.

- Так це, на вашому фото він був без бороди. Я не впізнав його... та й він жодних підозр не викликав...

Князь не слухав бубніж сержанта, уважно придивився до обстановки та зрозумів, що відео було знято у квартирі Кіри. Він дуже сподівався, що не помилився і що викрадачі справді такі тупі, якщо не стали десь ховати її, а розташувалися прямо в її будинку.

- Розв'яжи цього пацана і принеси йому свої вибачення за те, що ти такий ідіот, Чижику!

Діма схопив з полиці кобуру, зв'язку ключів і вибіг із квартири, набираючи потрібних людей. Йому до чортиків хотілося розбити об підлогу фотоапарат, а потім і ніс сержанта, але він утримався, були проблеми важливіші.

- Я Чижиков, - тихо прошепотів Микита, з побоюванням дивлячись на незнайомця з розбитим носом і розуміючи, що Христину йому, швидше за все, тепер точно не бачити.

Такий провал! І в усьому винен цей... Як його? Змій!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно