Борис Дмитрович Грінченко - Каторжна (збiрка), Борис Дмитрович Грінченко

обличчя, ожили, заворушилися.

– Дивний випадок, якого творцем був певно бог поезії Аполлон, привів мене на мою власну тризну, і я почув собі посмертний суд… Я дякую за слова прихильні та щирі до мене, які я тут чув. Дозвольте ж і мені тепер сказати трохи – не про себе – ні! – але про нас, українських письменників.

Я замовк на хвилину. В залі панувала надзвичайна, мертва тиша. Більша частина сиділа, похнюпившись, інші – втупивши в мене очі.

– Я зараз тут чув докір, що одурюємо надії, мало творимо… Правда!.. Але… У поета в голові є мозок, а в грудях почування… Ці дві речі призначено на те, щоб служити поезії во ім’я щастя рідного краю й народу. Але поезія у нас має з усього тільки недогризки: той мозок з’їдає канцелярія чи контора, а почування витрачується на еквілібристику між мріями про вільний світ широкий і порозумінням із слугами запаморочення. На поезію має поет кілька сонних од утоми хвилин, якщо їх не забере йому хатній клопіт… Наша інтелігенція! Чи є вона? Коли є, хай знає, що за скільки десятків карбованців на місяць продається мозок нервів і кров серця нашого поета! А вони ж належать рідному народові – цей мозок і ця кров! Ви чули, як продають невільниць у гареми? Гинь із зненависті до покупця, але кохай його, бо він тебе купив! Ось вам поетова душа-невільниця! Хай вона ридає, хай вона кричить, б’ючись у хижих кігтях, – ніхто їй не пособить: це ж так натурально – бути проданою на базарі, – до чого ж тут крик? Лицемірство – всякі слова про любов до рідного слова й народу, доки існує цей ганебний продаж!

Серед пустині живе у нас поет. Його слова – глас вопіющого в пустині… Як мало живих серед цих трун із трупами духовних невільників… І йде вкраїнський поет своїм шляхом сам собі, а люди, а його інтелігенція сама собі. О, якби ви знали, який він сирота духовний! Йому прихилити голову ніде, бо він живе великою ідеєю відродження рідного народу, а серед вас… Це ж тільки парад, ці ваші роковини й усякі збори, парад, годящий сьогодні тільки на те, щоб завтра про його забути серед крутеню всяких ваших діл!.. Діл!.. У вас мусить бути тільки одно діло: щастя рідного народу! Де воно в вашому житті, в ваших сім’ях? Там рабство, невільництво духовне, безмірно гірше, ніж рабство фізичне. Там батько не вчить своєї дитини віддавати рідному народові всі свої сили, всі свої думи, всі свої почування – все своє щастя і всі свої сльози. Там чужою мовою говорять, чужим ідеалам душу свою віддають, чужим богам, богам забуття рідного народу кланяються. Все чуже вкраїнському поетові в ваших кам’яницях, і труною, труною пахне від їх! І доки не огиднуть вам ті пахощі, доки не станете ворогами тим людям, якими є тепер, доти сиротою блукатиме по світу співець величних замірів, і його пісня тяжким риданням буде, палким докором вам, що хочете спати мертвим сном тоді, як уже світає світ…

Сноски

1

Огир – те саме, що жеребець.

2

Ріжнаті сани – сани з рожнами для перевезення сіна, дров і т. ін.

3

Шкарбани – старе, стоптане, рване взуття.

4

Шпигати – викликати відчуття уколу (про вітер, холод і т. ін.).

5

Польовничий – слуга, з яким полював князь.

6

Пустувати – розважаючись, бавитися, гратися (переважно про дітей).

7

Небіж – племінник.

8

Посаг – майно, гроші, що їх дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж.

9

Перегодом – через деякий час.

10

Бучно (бучний) – розкішний, пишний.

11

Пишне (пишний) – який справляє враження багатством, розкішшю; шикарний.

12

Магнат – великий феодальний землевласник.

13

Проз – повз.

14

Челядь – слуги, прислужники.

15

Баский – дуже швидкий, прудкий, жвавий (переважно про коней).

16

Залучати – здобувати що-небудь.

17

Опрощення приймати – прощатися.

18

Пошмугляти – натерти, потерти, подряпати, вкрити саднами тіло.

19

Яничар – у султанській Туреччині – солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство.

20

Таволга – степова колюча рослина.

21

Затинати – ударяти з силою чим-небудь гострим, звичайно встромляючи в щось або рубаючи.

22

Кобза – старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент.

23

Бусурменський (бусурманський) – той, що стосується людини іншої віри (переважно про магометанина).

24

Байрак – ліс у яру, в долині або яр, порослий лісом, чагарником.

25

Обітувати – обіцяти.

26

Небитий шлях – не вторований, не втертий.

27

Райці – міські урядники; тут – княжі дорадники.

28

Аршин – давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м.

29

Долівка – утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога.

30

Шпаруни – шматки глини, якими заповнені щілини й заглиблення в стінах і на стелі будівлі; штукатурка.

31

Груба – піч, що служить для опалювання приміщення.

32

Мазильниця (мазальниця) – робітниця, що займається мазанням.

33

Гемонська – демонська.

34

Волость – у дореволюційній Росії і в СРСР до 1929–1930 рр. – адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту.

35

Свитка (свита) – старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна.

36

Чумарка (чемерка) – старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду.

37

Шинок – невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртні напої; корчма.

38

Реєстр – список, письмовий перелік кого-, чого-небудь.

39

Ослін – переносна кімнатна лава для сидіння.

40

Таким робом – таким чином.

41

Рапорт – усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву.

42

Протокол – документ, який містить запис усього, про що йшла мова на зборах, засіданні, допиті і т. ін.

43

Раяти – радити.

44

Гольтіпака – убога людина; голодранець.

45

Пройдисвіт – людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи і т. ін.

46

Молодиця – молода заміжня жінка.

47

Гамазея – будівля для зберігання зерна, муки та інших предметів.

48

Староста – в Україні, в Польщі та в Литовському князівстві (у XV–XVIII ст.) – керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування; війт.