П'єр Адо - Що таке антична філософія?

ця вимога невід’ємна від філософського життя, особливо коли йдеться про сучасний світ. Як говорить Фрідман:

Модерний мудрець (якби він існував) ніколи не відвернувся би сьогодні — як це з відразою зробили чимало естетів — від людської клоаки[869].

Проте говорячи це, він віднаходить, і ми разом із ним, майже нерозв’язні проблеми стосунків античного філософа із громадою. Бо громадянськи активний філософ завжди ризикує захопитись політичними пристрастями та ненавистю. Ось чому в очах Ж. Фрідмана для того, щоб спробувати полегшити долю людей, потрібно зосередитись «на малих групах і навіть на індивідах» та «на духовному зусиллі (зміні небагатьох)», яке, вважає він, зрештою, закінчиться поширенням цього впливу. Філософ дуже гостро відчуває свою самотність та свою неспроможність у світі, що розривається між двома несвідомими: одне з них породжує ідолопоклонство грошам, а друге призводить до злиднів та страждання мільярдів людських істот. За таких умов філософ ніяк не може досягти абсолютного спокою мудреця. Філософувати, таким чином, означає страждати від цієї ізоляції та неспроможності. Проте антична філософія також вчить нас ніколи не здаватись і завжди продовжувати осмислено діяти та намагатися жити згідно з нормою, якою є Ідея мудрості, що б там не траплялося, навіть якщо наша дія нам самим видається дуже обмеженою. Як казав Марк Аврелій:

Не сподівайся Платонової держави: вистачить і малого поступу; і хай би що з того вийшло — не думай, що це дрібниця[870].

Бібліографія[871]

І. ПОСИЛАННЯ НА ТЕКСТИ, ЩО ЦИТУЮТЬСЯ В ЕПІГРАФІ

Ніцше Ф. Людське, надто людське, Другий том, Другий розділ: Мандрівник та його тінь, §86.

Kant І. Vorlesungen über die philosophische Enzyklopàdie // Kants gesammelte Schriften, XXIX. Berlin: Akademie, 1980. — S. 8, 12.

Плотин. Еннеади, V, 6 (24), 5, 9.

Симплікій. Коментар на «Підручник» Епіктета (Introduction, texte grec et apparat crinique par I. Hadot. — Leiden : Brill, 1996. —XXIII, ligne 163).

Nietzsche F. Fragments posthumes. Automne 1881, 15 [59] // Oeuvres philosophiques complètes. — T. V. — P. 530.

Petrarca. De sui ipsius et multorum ignorantia // Prose, a cura di G. Martelotti. — Milano, 1955. — P. 746—748.

Сенека Луцій Анней. Моральні Листи до Луцилія, 108, 56 (Пер. А. Содомори. — К.: Основи, 1996).

Паскаль. Думки, §331 (Brunschvicg), (Пер. А. Перепаді та О. Хоми. — К.: Дух і Літера, 2009. — §533)

Епіктет. Бесіди, III, 21, 23.

Thoreau. Walden / Ed. et trad. G. Landré-Augier. — Paris, 1967. — P. 89.

Плотин. Еннеади, II, 9 (33), 15, 39.

Montaigne M. Essais, III, 13. — Paris: Gallimard, 1962. — P. 1088.

II. ПОСИЛАННЯ НА ДАВНІ ТЕКСТИ

Точні посилання на цитати з давніх текстів даються в примітках. Однак, для дуже «класичних» авторів, таких як Аристотель чи Платон, я не давав посилань на окремі видання чи переклади, задовольняючись відтворенням загальноприйнятих посилань, які містяться на берегах усіх видань, наприклад для Платона: Бенкет, 208 е, або ж поділу на книги, розділи та параграфи, як зазвичай роблять при цитуванні таких авторів як Цицерон чи Епіктет. Наступні уточнення покликані доповнити короткі вказівки, що даються в примітках. Вони допоможуть читачеві, який хоче звернутись до самих текстів, зрозуміти, якими виданнями давніх авторів я користувався.

Абревіатури

BL Collection de Universités de France, Paris: Les Belles Lettres. CAG Commentaria in Aristotelem Graeca, Berlin. GF Collection Garnier Flammarion, Paris: Flammarion. Pléiade Bibliothèque de la Pléiade, Paris: Gallimard. LCL Loeb Classical Library, Cambridge (Mass.) — London. SC Sources chrétiennes, Paris: Editions du Cerf. SVF Stoicorum Veterum Fragmenta, hrsg. H. von Arnim, I—IV, Leipzig, 1905—1924, 2 Aufl.: Stuttgart: Teubner, 1964.

АРИСТЕЙ: див. ЛИСТ АРИСТЕЯ.

АРИСТОФАН, Хмари: Les Nuées / Texte de V. Coulon, trad. H. Van Daele // Aristophane. — T. I. — BL, 1960.

Укр. пер.: Аристофан. Хмари / Пер. Б. Тена // Комедії. — X.: Фоліо, 2003.

АРИСТОТЕЛЬ: цитовані переклади беруться, іноді у зміненому вигляді, або з повного перекладу Ж. Тріко (Bibliothèque des textes philosophiques, Paris, Vrin, 1951—1970), або ж перекладів, що містяться в BL чи в GF.

Укр. пер.: цитати Аристотеля перекладені з французької у тому вигляді, в якому їх цитує П. Адо, за винятком «Політики» (Арістотель. Політика / Пер. О. Кислюка. — К.: Основи, 2005) та «Нікомахової етики» (Арістотель. Нікомахова Етика / Пер. В. Ставнюка. — К.: Аквілон-Плюс, 2002).

АВГУСТИН, Про Град Божий: La Cité de Dieu / Trad. Combès // Bibliothèque audustinienne, Oeuvres de saint Augustin. — N. 33—37. —Turnhout, Brepols, 1959—1960.

АВЛ-ГЕЛІЙ, Аттичні ночі: Nuits attiques / Ed. et trad. R. Marache. — DL, 1967—1989.

ГЕРОДОТ, Історії: Histoire, livre I / Texte et trad. Ph.E. Legrand. — BL, 1970.

Укр. пер.: Історії у дев’яти книгах. Кн. І, Кліо / Пер. А. Білецького // Історії в дев’яти книгах. — К.: Наукова думка, 1993.

ГЕСІОД, Теогонія, Труди і дні: Théogonie, Les Travaux et les Jours / Ed. et trad. P. Mazon. — BL, 1928.

ГОМЕР, Іліада, Пісні I–XXIV: Iliade / Ed. et trad. P. Mazon. — BL, 1937. Одісея: Odyssée, chants I–XXIV, t. I—III / Ed. et Trad. V Bérard. — Bl, 1924. Гомерівські гімни: Homère. Hymnes / Ed. et trad. J. Humbert. — BL, 1936.

Укр. пер.: Гомер. Іліада / Пер. Б. Тена. — Харків: Фоліо, 2006; Гомер. Одіссея / Пер. Б. Тена. — Харків: Фоліо, 2001; Гомерівські гімни / Пер. В. Пащенка // Історія античної літератури. — К.: 2001.

ГОРАЦІЙ: цитовані переклади беруться, іноді у зміненому вигляді, з повного перекладу творів поета, виданого Ф. Вільневом (BL, 1929—1934).

ДІОДОР СИЦІЛІЙСЬКИЙ, Історична бібліотека: грецький текст та англійський переклад різних авторів див.: Diodorus Siculus. — T. I—XII. — LCL, 1933—1967; видання текстів та перекладів продовжується (книги І, III, XII, XV, XVII—XIX): BL, 1972—1993.

ДІОГЕН ЛАЕРТСЬКИЙ, Про життя, вчення та висловлювання видатних філософів: зазвичай я сам перекладав цитати з оригіналу. Існує повний (але не дуже задовільний) переклад в GF; нове видання тексту та новий переклад готуються; англійське видання та грецький текст Р.Д. Гікса: LCL, n. 184—185, 1925.

ЕВАГРІЙ ПОНТІЙСЬКИЙ, Практичний трактат ченця: Traité pratique du Moine / Texte grec et trad. A. Guillaumont, Cl. Guillaumont. — SC, 1971; Гностик: Texte grec et trad. A. Guillaumont, Cl. Guillaumont. — SC, 1989.