Анастасія Анпілогова - Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хельга вихопила меч із піхов і почала акуратно задом відступати від місця бійки, сподіваючись, що її не помітять, але її звичайно ж давно побачили. До неї бігло кілька чоловіків. У одного був у руках камінь, він кинув його в неї. Дівчина спритно вивернулася і порізала йому живіт, він звалився на дорогу. Вона почала відступати за поворот. Інший чоловік кинувся на неї із дерев'яними вилами. Вона перетнула їх мечем, він відступив, але з-за його спини вискочив інший чоловік, дуже схожий на старосту вже з металевими. І різко тицьнув у неї. Хельга ледве вивернулася, хотіла вдарити його у відповідь, але довжина її руки з мечем була коротшою, ніж держак вил. Чоловік спритно перехопив вилами її меч, який заплутався серед зубців і легко видер його з рук дівчини. Хельга все швидше і швидше відступала задом дорогою. Лицарі та мертві коні зникли для неї з видимості за густим лісом, але звідти долинали такі несамовиті крики, ніби двох лицарів, що залишилися, розривали на частини. Робити було нічого. Хель дістала магічний меч. Пустила в нього енергію і він, швидко подовжуючись, став мечем. Це на кілька секунд затримало людей, які до неї наближались, але схоже магія замість того, щоб налякати їх, тільки розлютила ще більше. Дівчина продовжувала відступати, розмахуючи у повітрі мечем. Вони бояться її меча. Але якщо вона розгорнеться і побіжить, тут же їй у спину полетять усі ці камені та вила. Якщо вона кинеться на одного з них, то, можливо, і зможе його вбити, але її заб'ють усі інші.
— Морк, ти подивись, яка курочка приїхала відбирати наше зерно, і потрапила до нас у лапи. — сказав один із чоловіків.
Так, мабуть, звали чоловіка з розквашеним носом. Він безглуздо посміхнувся.
— Ага, я ще ніколи не мав благородних дам і відьом. — хихикнув він.
— І не будеш! — обрубав їх чоловік із вилами, схожий на старосту поселення. — Ми її заженемо на скелю. Відьма має померти!
Хельга дозволила собі обернутися на секунду і зрозуміла, що дорога обривається скелею. І вона знаходиться від неї за кілька метрів. Її загнали в куток. Щоправда, вона швидко помітила, що уступ був не високим, внизу був пісок, а далі обточена кругла галька, по якій шуміла прозора гірська річка. Чоловік з вилами знову тицьнув ними в неї, дівчина інстинктивно ухилилася, і не втримавшись на краю полетіла вниз.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова», після закриття браузера.