Александра - Зотліла, Александра

-Ми щось пропустили...Щось дуже важливе. Просто не прийняли до уваги...

В цей момент, в моїй голові щось клацнуло, і схоже, що не тільки в моїй. Я схопила телефон і набрала Дениса.

-Слухаю.

-Денис, пам'ятаєш, ти в досьє згадував про брата Артура?

-Ну.

-Чи не міг би ти прикопатися в його біографії, будь ласка? Це дуже важливо.

-Я постараюся. Але якщо я не помиляюся, його давно вже записали в трупи. Перші 2 роки його вважали зниклим безвісти. А потім просто закрили справу і на тому все.

-Прошу, розкопай по максимуму.

-Окей, як буде інфа, я вам повідомлю.

-Дякую тобі.

-Бувай.

...

Ми з Кирилом дивилися одне на одного, розуміючи, що знайшли саме те, що потрібно.

Він подав мені руку, щоб встати.

-Ходімо, треба тебе нагодувати.

-Як думаєш, варто зараз всім повідомляти, про наші здогадки?

-Не думаю. Ти правильно сказала, "Здогадки". Нічого не зміниться для нас, в принципі. Просто з'являється нова особа. І то не точно. Тому чекаємо. Коли на руках буде підтвердження, тоді і будемо повідомляти команду.