Вальдемар Лісяк - Шуанська балада, Вальдемар Лісяк

герой почав з того, що надіслав листа графу д'Артуа, описуючи свою концепцію і благаючи його прибути, щоб підняти прапор великої визвольної війни. Час був слушним, враховуючи, що найкращий солдат республіки, Наполеон Бонапарт, перебував по той бік Альп, закріплюючи свою славу, послідовно знищуючи австрійські армії в Італії. Відповідь Його Королівської Високості графа д'Артуа "його дорогому Жоржу" була настільки ж ухильною й брехливою, наскільки і гладкою. Й.К.В. заявив, що у нього просто було нестримне бажання з'явитися на полі бою, але численні труднощі, на жаль, змусили його приборкати свій воєнний запал, не кажучи вже про те, що його брат король категорично наказав йому поки що не залишати Англію.

В останньому реченні була лише частка правди. Що ж, "брат-король", також знаходився у вигнанні (в Італії та Німеччині), розуміючи, що у Франції є кілька політичних партій, опозиційних до Директорії, і що серед них лідирують крипто-роялісти, наказав усім своїм "підданим" утриматися. поки що від збройних виступів, тому що була можливість відновити монархію безкровним шляхом, через підготовлені в Республіці вибори. І він не помилився. На парламентських виборах у березні і квітні 1797 р. роялісти здобули велику перемогу, зайнявши майже всі вакантні місця (двісті три з двохсот шістнадцяти). Але Директорія у відповідь на це здійснила військовий переворот (так званий переворот 18 фрюктідора) і колективно відправила роялістів в безстрокову закордонну подорож до Гайани. Якщо все це здається трохи складним, дозвольте мені пояснити коротко і простіше: французькі роялісти хотіли відновити монархію, поваливши республіканську конституцію, а Директорія врятувала цю конституцію шляхом державного перевороту, тобто шляхом її порушення, оскільки, згідно з конституцією, державний переворот був злочином.

У Бретані наслідком 18 фрюктидору стало різке посилення антишуанських репресій. Жорж вирішив перечекати цю бурю подалі від її епіцентру, а потім звернути свою лють проти Парижу. Він більше не був просто лідером банди, він досяг достатньої слави, щоб мати змогу виступати перед Бурбонами та говорити як партнер. Він поїхав до Англії. У грудні його з найвищими почестями прийняли в роялістському комітеті в Лондоні і вшанували як героя.

Ритмічне зближення подій, що має відношення до астрології, продовжується і в цій баладі. У тому ж грудні 1797 року Париж з неймовірним ентузіазмом зустрів Наполеона, який, розгромивши Габсбургів і надівши Франції італійський чобіт, став національним героєм. Але повернімося до Кадудаля.

Кілька місяців уся група супутників графа д'Артуа, усі ці графи, віконти, маркізи, барони, принци et consortes, силилися на все більш теплі компліменти на адресу селянського сина, якому ще недавно вони не хотіли навіть потиснути руку. Але ситуація змінилася — тепер цей селянин став їхнім найгострішим мечем у Франції. Тому йому на груди повісили найвищу нагороду Бурбонів — орден (кавалерський) Святого Людовика — і призначили генералом. Дивно, що Кадудаль не зрозумів фарсу цього свята пристосуванства.

Наполеон, в той же час беручи участь у подібних фарсах, організованих на його честь людьми (членами Директорії та міністрами), які боялися і ненавиділи його так само, як аристократія, яка славила селянина, ненавиділа Кадудаля, - залишався більш стриманим. Незважаючи на те, що пізніше він створив їх сам, він завжди вважав їх "іграшками для дорослих дітей" і зневажав данину підлесників. "Тими ж руками, які аплодують вам сьогодні, вони можуть повісити вас завтра", — сказав він одному зі своїх людей.

Вони обрали різні сторони барикади і вже дуже далеко зайшли на шляху до слави. Але тільки один із них розплющив очі на всі пастки та міражі цієї стежки. Другий був засуджений на сліпоту.

Людей треба або завойовувати пестощами, або знищувати, бо вони будуть мститися за дрібні кривди,

а коли зазнають великих кривд, то вже не зможуть.

Нікколо Макіавеллі, Повелитель

Строфа ІІІ

ОБЛИЧЧЯМ ДО ОБЛИЧЧЯ

Сім місяців Жорж стирчав у Лондоні, чекаючи, поки панове перестануть його вихваляти і почнуть діяти. Не дочекався. Повернувшись до Бретані в червні 1798 року, він привіз кілька загадкових обіцянок і мішок безцінних нагород для своїх лісових "хлопців", які з радістю обміняли б ці дрібнички на хоч скільки хорошої зброї та пороху.

Почалося очікування — бо у Гедеона досі ще була ілюзія — на Бурбона. Однак поки що Й.К.В. граф д'Артуа замість себе послав до шуанів "форпост" у особі генералісимуса графа де Бехага. Цей старенький офіцер думав, що в Морбіані його зустрінуть згуртованими рядами, які маршируватимуть під звуки барабанів і тріпотіння білих прапорів. Не знайшовши нічого подібного, він образився, якнайшвидше повернувся в Холі-Руд (англійська резиденція графа д'Артуа) і оголосив, що в Бретані немає "ні сліду роялізму" (!). У результаті Й.К.В. надіслав Кадудалю листа, запевняючи його у своєму "постійному голоді битви", шкодуючи, що, на жаль, поки що не може цього зробити, і обіцяючи, що коли настане вирішальний момент, він "особисто дасть сигнал до атаки". Кавалер ордена Святого Людовика Жорж Кадудаль повірив у ці слова і покладав на них свої надії на майбутнє. Кадудаль кельтською мовою означає "сліпий воїн".

Наступний рік він присвятив реорганізації та вдосконаленню своєї повстанської армії. Він розділив підвладну йому територію на дев'ять округів, запровадив сувору дисципліну, створив кавалерійський корпус, артилерійську роту та санітарну службу. Більшу частину своїх зусиль він присвятив розширенню свого листування та розвідувальній мережі, намагаючись впровадити своїх шпигунів до кожної контори, клубу, кафе та штабу гарнізону. Він навіть мав шпигунів, через роялістсько-британську агентуру, в штаб-квартирі паризької поліції! На землі ж практично кожен морбіанець був шпигуном Жоржа, навіть діти. Щоразу, коли кудись наближався республіканський загін, люди аплодували, кричали: "Народ! Ось народ!".

Солдати сприймали цей ентузіазм із подивом і захопленням, не знаючи, що це був звуковий попереджувальний сигнал для шуанів, своєрідний морбіанський там-там. У цьому поєдинку за швидкість інформації, яка часто є вирішальною, Республіка мала сильну перевагу - оптичний телеграф, винайдений Шаппом і введений у вжиток кілька років тому, який (за допомогою рухомих важелів, розміщених на вежах замків і церков) міг передати повідомлення від краю до краю Франції за півгодини. Республіка не знала, однак, що шуани винайшли водночас оптичний телеграф і що вони також передавали повідомлення за секретним кодом, з не меншою швидкістю, використовуючи... крила вітряків. Крім того, країною бігали жебраки та "жебраки" на службі Кадудаля, які прокрадалися скрізь. Кілька лондонських кур'єрів завжди були в готовності.

Повільно демонічного Гедеона почала оточувати демонічна легенда. Мешканці Морбіана багато чули про нього, але мало хто бачив його, і ніхто не мав уявлення, де була його штаб-квартира: у замку Ресте, у лісовому будиночку