Сано Бенсан - Мисливець. У пошуках втраченого, Сано Бенсан

Він… Емікс.

Ця думка змусила мене сісти на ліжку і неабияк передивитися особу мого провідника, якщо він дійсно був ним. Те, що ми зустрілися в реальності — я не мав жодного сумніву, як і те, що він був кимсь значно більшим, ніж просто аватаром мого провідника. Підхопився з ліжка й сів за комп’ютер, розбудивши систему, яка привіталась зі мною усміхненим аватаром Мисливця. Відкрив пошук і розгубився, бо не знав як правильно сформулювати запит. Тут і зрозумів, що особу Емікса я не встановлю просто так… Підтиснувши губи та розім’явши пальці все ж таки запустив свою програму. Після останнього попадання я трохи вдосконалив її захист, тож сподівався, що цього разу все пройде… Гладко.

«Не варто…» — вибило посеред екрана, а слідом за тим чудернацький смайлик із виставленим пальцем, який застерігав мене від подальших дій.

— Та ти таки знущаєшся з мене!

Гупнув долонями по столі й відштовхнувся від нього, від’їхавши на центр кімнати. Що тут взагалі відбувалося? Він не міг бути ще й в моїй системі, щоб знати про мої дії!

«Зосередься на дійсно важливому, Мисливцю…» — поновився напис, але вже без смайлу. 

Слідом за тим в окремому вікні з’явився список з низки компаній, про які я неодноразово вже чув — конкуренти. Але тепер не сходиться… Під’їхав кріслом до столу і почав писати у відповідь:

«Чому тоді ти заблокував мене, якщо хочеш, щоб я вистежив їх?»

«Ти кумедний в такі моменти.»

Мене аж перекосило від подиву. Ще й згодом додав смайлика, який відкрито глузував з мене. І як мені це розуміти? 

— Кумедний… Круто, з мене лише машина не глузувала…

«Не машина, але так вже сталось. Вважай, що тобі пощастило.»

— То ти мене чуєш?

«Звісно.»

— Якщо ти… скрізь і так легко зламав мій захист, то чому б так само не вирахувати потрібних вам людей?

«Не все так просто, як тобі здається.»

— То поясни. 

«На все свій час.»

— Облиш! Якщо вже ви звернули на мене увагу, то цей час вже настав!

Втім, тепер відповіді не було. Лише список компаній, до яких я мав влізти замість них? І не міг же я ось так просто це зробити, бо вони аж ніяк не дурні… Але знову ж нелогічно. Емікс має доступ до мого комп’ютера, а мій захист ой який не простий. Може, дійсно, не все так просто, як мені здається?