Джил Грегорі - Книга імен

Якщо зараз не зробити перерви, то це може погано скінчитися. Він знав межі своїх можливостей — ці межі він уже переступив. У цілому Лондоні не знайдеться такої кількості крапель для очей, щоб він протримався ще бодай годину.

Розвернувшись на стільці, він мимоволі глянув на чудову картину Густава Клімта, що займала всю стіну кабінету. Працюючи, він зовсім не звертав уваги на розкіш довкола себе — підлогу з чорного дерева, привезеного з африканських лісів, вигадливе ліплення на стелі, вишукані килими із зебрових шкур, обюссонські гобелени й скульптури, придбані на аукціоні «Крісті». Коли він іще навчався в Оксфорді, знайомі здебільшого вважали його декадентом — і вони таки мали рацію. Він, як і батько, — та й загалом більшість гносеїв — умів по-справжньому насолоджуватися життям.

Якщо плоть — це зло, то навіщо намагатися її приборкати? Навіщо опиратися природним бажанням? Зло невіддільне від плоті — лише душа чиста, які Джерело, з яким вона прагне возз'єднатися. Коли він працював, то весь поринав у роботу — зосереджений, уважний, наполегливий. Коли ж розважався, то весь віддавався розвазі — не відмовляв собі ні в чому.

А тепер настав час для розваг.

Він подивився на годинник — наймодніший швейцарський «Вашерон Константан» — і подумав проте, що старовинна церемонія на Сицилії вже почалася.

У нього сьогодні буде власна церемонія. Вона поверне йому сили.

Він узяв палицю і з зусиллям підвівся. Кульгаючи мармуровими коридорами свого триповерхового помешкання на Блендфорд-стрит, згадав, що вже цілу добу не їв нічого путнього. Нічого, скоро він усе надолужить. Зараз йому хотілося скуштувати чогось гострого й гарячого.

Зі спальні він подзвонив Гілбертові. Індійська кухня — саме те, що треба.

— Зарезервуй мені на вечір столик у «Тамаринді» — усе, як завжди. Сьогодні я хочу рудоволосу. Типу Кейт Бланшетт. І щоб вона була вже на місці за півгодини до мого приїзду.

Кульгаючи, він зайшов до величезного гардеробу, при кожному кроці палиця глухо стукала об підлогу. Зупинився й торкнув рукав найновішого смокінгу від Ерменеджільдо Зеґна. Він доповнить його сапфіровими запонками, які принагідно купив у Флоренції минулого місяця.

Скинув одяг на ліжко та зняв із шиї золотий медальйон — дві змії з діамантовими очима, що сяють на блискучому золоті, сплелись у вісімку, кусаючи одна одну за хвіст.

«Мій талісман зі змій величніший за батьків, — задоволено думав він. — Як і належить Змієві».

У тіло зусібіч ударили крижані струмені води, що виходили з безлічі дірочок у гранітних стінах душу. Холодна вода, як завжди, приємно бадьорила. Він намилив своє русяве волосся до плечей і розтер утомлені м'язи широкої могутньої спини.

«Кінець світу мусить почекати ще кілька днів», — думав, намилюючи сідниці, на яких було витатуювано чорні переплетені змії.

Вишукана їжа, секс, насолода — усе це поверне йому гостроту розуму перед фіналом. Незабаром ця нікчемна земля з її жалюгідними хмарочосами, фабриками, що безперервно гудуть, сміховинними церквами й облудливими урядами розчиниться в ефірі. Усе це — зло, чисті лише Джерело й душа.

Сьогодні ввечері він тимчасово облишить пошуки найвищої чистоти — сенсу буття. Перестане думати про кляті три останні імені й тішитиме плоть.

Власну плоть.

І все задля блага душі.

ен Джінчао

Гленда Мак-Фарон

Гассан Габарі

Любомир Залевскі

Доналд Волстон

Руфус Джонсон

Ноеланія Тріас

Генрік Коленко

Сандра Гадсон

Мзобанзі Нгзеле

Девід гарячковито гортав щоденник і вносив у пошукову систему імена, узяті навмання, з різних сторінок.

До півночі він устиг перевірити понад п'ятдесят імен. У кількох випадках пошук не дав результатів. Інші імена траплялися на багатьох сайтах, однак додаткових відомостей виявилося небагато.

Тоді він набрав Маріка Дубровска. На екрані з'явилося кілька посилань на сайти з новинами з Кракова. Якусь Маріку Дубровску застрелили вві сні два роки тому в готелі «Висотскі». Свіжішої інформації Девідові знайти не вдалося; мабуть, це вбивство так і не розкрили.

Один Сімон Розенблатт виявився жертвою Голокосту