Інна Роміч - Любов у спадок

— Е-е, дівчинко, та ти зовсім засохла тут без розваг, — весело сказав він. — Звичайно, я вас візьму — й тебе, й Брана, й Гілберта.

— Дурощі це, й більш нічого, — раптом рішуче заявила Кетрін і підібгала сухі губи. — Самі знаєте, що це небезпечно.

Сер Родерік миттєво спохмурнів.

— Мовчи, Кет! — гримнув на няньку. — Нам треба продати цей бісів овес, а тут за нього не дадуть такої ціни. Нам потрібні гроші, дідько забирай! Брану та Гілберту слід купити спорядження, замок руйнується на очах… Тому доведеться ризикнути. Я гадаю, ніхто нас не вижене з Хоїка. Багато англійців із кордону їздять туди щороку, й нічого — всі з зиском. Чого нам боятися?

Еріка запопадливо кивала разом із усіма, але про себе подумала, що якби їм нічого не загрожувало по той бік кордону, вони б уже давно їздили до Хоїка щороку.

— А я кажу, не треба б їхати… — гнула на своє стара.

«Навряд чи Кет вдасться переконати батька. Він ще впертіший за неї», — вирішила дівчина. Що ж, хай вони тут посперечаються. А в Еріки є важливіші справи. Вона скористалася загальною метушнею і тихенько втекла в житлову вежу.

Прудко збігла до себе нагору, в малу спаленьку. Колись Еріка ділила цю кімнату зі старою Кетрін. Потім, коли їй виповнилося тринадцять, за батьковим розпорядженням Кет переселилася вниз, у комірчину під сходами. Донька ставала дорослою леді, якій належало мати власну кімнату, й старій няньці не доводилося більше сходити нагору хисткими східцями…

Дівчина розчинила єдине віконце. Вона любила вільне повітря й завжди стежила за тим, щоб кімната була чистою і свіжою. Еріка пишалася своїм житлом. Хай воно й невеличке, й меблів у ньому — одна лежанка та стара розсохла скриня, але все тут вона зробила сама.

Дівчина обійшла кімнату, звично торкаючись знайомих з дитинства речей. Лежанку застелено старим пледом, що належав колись матері… Ось потертий рукопис Священного Писання, що подарував їй батько; за ним отець Годвін учив її читати. Маленький дитячий лук, зроблений для неї Браном, свічка в дерев'яному свічнику…

На стінах кімнати висіли пучки цілющих трав, які вона збирала разом із Кетрін і отцем Годвіном. Золоті рурки, ялівець… А ось трава Діви Марії — чорнобривці.[10] Ромашка, що знімає біль у шлунку, звіробій — трава, яка лікує всі хвороби, полинь — щоб відлякувати мишей і комах. Скільки разів вони допомагали їй! У замку не було лікаря, а молитви святого отця не завжди діяли. Деякі з трав, як твердила Кетрін (і що люто спростовував отець Годвін), були чарівні. Ось, наприклад, золотава гілочка омели, яку Еріка збила каменем з величезного дуба й устигла підхопити в пелену до того, як та торкнулася землі. За повір'ями, зірвана таким чином омела охороняє від злих духів, перепиняючи їм шлях до житла та охороняючи людям сон. Еріка повісила її над дверима. А в головах постелі красується пучок сухого червонуватого вересу — її талісман. За зиму верес зовсім висох, порудів, став схожим на її волосся. Час назбирати нових квітів. Пагорби навколо замку вже вкрилися квітучим рожево-фіалковим вересом. Це так гарно! Треба обновити його, коли вони повернуться з ярмарку.

Від думки про ярмарок її щоки аж пашіли. Ярмарок! О Боже милосердний, вони ніколи не бували на великих святах! Сер Родерік не возив своїх дітей далі сусіднього замку. Він завжди боявся за них, особливо за доньку. Еріка знала, чому, але все-таки… Було нестерпно кривдно сидіти вдома на Великдень і Різдво, на П'ятдесятницю й на всі інші свята, вибираючись тільки в долину до маленької церкви та на сільські гуляння.

І ось вони нарешті поїдуть на справжній ярмарок. Це, напевне, так весело! Еріка підхопилася та закружляла по кімнаті від надміру почуттів. Цікаво, що ж там буде? Мабуть, музика, танці, безліч смачних речей… Буде багато люду, й вона зможе подивитися на знатних дам у розкішних сукнях. Звичайно, ті, хто влаштовує ярмарок, подбають про змагання бійців і стрільців із лука. Жоден ярмарок не обходиться без цього! Їй би так хотілося подивитися на справжні, великі турніри, а не на жалюгідні сільські змагання за участю трьох стрільців. О, може, їй і самій вдасться взяти в них участь? Вона ж влучно стріляє!

Натхненна Еріка заметалася по кімнаті, не знаючи за що хапатися. Потрібно зібрати речі. Взяти пращу, лук і… Зненацька вона спіткнулася, вражена однією думкою. Їй на голову ніби вилили глек холодної води. Чи не надто замріялася? Зібрати речі… Які речі? Що вона вдягне на ярмарок?!

Дівчина разом втратила весь свій запал, розгублено опустилася на лежанку. Що ж робити? Адже їй зовсім нема в чому їхати. Але вона просто мусить мати гарний вигляд — адже це її перший виїзд у світ! Їй так хотілося покрасуватися перед людьми на ярмарку в новому, яскравому одязі, може, навіть потанцювати… Чомусь раптом це здалося їй дуже важливим. Еріка відчула, як ображені сльози закипають десь у горлі й ладні вже вилитися на її стару, бридку, залатану сукню. Вона похилила голову й деякий час сиділа нерухомо. Звісно, вона може з'явитися в Хоїку так, як ходить удома, адже там її ніхто не знає…

Невідоме їй досі почуття сімейної честі зненацька заграло в душі. Вона не буде на святі якоюсь замазурою. Треба щось терміново придумати.

— Ти Персі! — тихо сказала вона собі. Слова пролунали дивно в порожній кімнаті, де її не було кому слухати, але від цього якось ніби полегшало.

— І Рендолф, — додала Еріка по нетривалому роздумі. — А це багато до