Лола Астра - Безмірна залежність

мізки, обдурити. Тому я сподіваюся, що моя щирість зможе розтопити його серце. Хоча сумніваюся, що він кинеться до мене, забувши про все. Між нами дуже багато перешкод. І все ж я сподіваюся на зустріч. Це дійсно реально, було б тільки бажання. Він мені подобається, ось і все. 19.04.2017, 17:20

Сумно якось в ці два дні. Мені не вистачає спілкування, тепла. Цікаво, чим займається Ілля? Я плачу ці два вечори, впиваючись жалістю до себе, хоча й добре розумію, що це неправильно. Насправді у мене все добре. Проблема в тому, що я до сих пір відчуваю себе приниженою після розлучення з чоловіком. Мені досі боляче згадувати про те, як він мене залишив, не сказавши ані слова. Тільки нова любов може залікувати мої рани. Але цієї любові немає. Мені дуже хочеться обіймати когось вечорами.

20.04.2017, 21:40»

Я мало не впустила телефон з рук, коли побачила, що Ілля мені телефонує. Минув тиждень з нашої останньої розмови, і ось він дзвонить знову. Без моїх прохань, натяків. Він просто захотів почути мій голос!

Ми говорили чотири години! Мені здається, я ще ні з ким так довго не спілкувалася по телефону, хіба що коли ми разом з найкращою подругою разом робили домашні завдання в школі.

Розмови були про все і ні про що одночасно. З Іллею завжди так було, і той факт, що тепер я чула його голос, а не читала повідомлення, нічого не змінював.

Я до сих пір не знала, де і ким він працює, хоча він охоче розповідав про своє минуле: про сім'ю, навчання, як він покинув Росію, про свою першу роботу в Іспанії, роботу в Швейцарії, своїх колишніх дівчат, життя в Німеччині. Але з усіх його оповідань я дізналася тільки одне: йому сподобалося жити в Німеччині, недалеко від нього жила сестра з чоловіком і дітьми. А ще я зрозуміла, що у нього не було справжніх друзів: він спілкувався з чоловіком сестри і двома студентами Михайлом і Алісою — кращими друзями його колишньої дівчини Олени. Саме вони його з нею і познайомили.

— Так ви з нею вже не зустрічаєтеся?

— Ні, але якби я захотів, вона була б не проти. А ти? Чому ви розійшлися з чоловіком?

— Не знаю. Так вийшло, — я намагалася говорити невимушено, — мабуть, минуло кохання. Ми розійшлися друзями, іноді спілкуємося, бачимося по роботі.

— А дітлахи у вас є?

— Ні, на щастя.

— А чому? Не виходило або не хотіли? Ви все-таки довго разом були.

— Так вийшло. Спочатку не були готові до дітей, а потім розлучилися. Загалом, я тепер самотня вовчиця.

Ілля розсміявся.

— Це добре. Було б гірше, якби в свої 28 років ти була незайманою.

— О, починається! І що в цьому поганого?

— Незайманість в такому віці — це ознака психічних відхилень.

— Ось ще! Ні, це ознака того, що чоловікам подобаються стерви, а не нормальні дівчата. Порядність нині не в моді.

– І знову ти увімкнула своє шаблонне мислення. Порядність — це зовсім не те, що важливо в стосунках. Чоловікові від жінки потрібно тільки дві речі: щоб вона його кохала і була гарячою в ліжку. Все інше, що ви собі вигадуєте, особливо щодо щирості, внутрішнього світу, розуму, — це маячня.

Я слухала Іллю із захватом. Він був таким мудрим, знав відповіді на всі запитання, у нього була своя думка про все. Він подобався мені все більше і більше.

— Ти такий розумний, — сказала я, — і серйозний.

— Так і є.

– І дуже хороший. Із того, що ти розповідав мені про свою роботу, я це зрозуміла. Ти м'який.

— До речі, так, на відміну від тебе! Ти жорстка.

— Що ти маєш на увазі?

— Пам'ятаєш, як ти не писала мені і не відповідала? Я б так не зміг, а ти просто ігнорувала мене. Поводила себе, як стерво.

— У мене був складний період в житті.

— Ти могла хоча б з ввічливості щось написати.

— Я не думала, що для тебе це має значення. Я взагалі не розумію, чому для тебе такі важливі смайлики, лайки, коментарі. Це якось не в'яжеться з тобою справжнім.

— А що в цьому поганого? Один лайк може підняти комусь настрій.

— А розсилка однакових повідомлень всім?

— Ну, це вже моє право. Якщо хочу, розішлю всім однакові, якщо ні, то кожному щось особливе напишу. Тут немає рецепту. Як хочу, так і роблю.

Це була пуста розмова, але вона не вкладалася в моїй голові. Як Ілля, якому було 39 років, так серйозно про це розмірковував? Але я не могла заглянути йому в душу і дізнатися, жартує він чи ні, і чому він дружить зі студентами, а не своїми ровесниками. Чому він був самотнім, я здогадувалася: він не був гарним і багатим, важко і багато працював, у нього просто не було часу на відносини.

— У мене взагалі зазвичай перше побачення воно ж і останнє, — казав він, — після нього мені не передзвонюють, ось і я мовчу. Напевно, в цьому сенсі я трохи лінивий.

Я багато дізналася з цієї чотирьохгодинної розмови, і Ілля після цього почав мені подобатися ще більше. Тому що він був щирим і не боявся проявити свою слабкість.

«Мені сумно. Останнім часом я всім незадоволена, сильно хвилююся, спалахую від злості від кожного погляду і слова в мій бік. Ілля телефонував мені в суботу, це було прекрасно. Майже 4 години ми з ним розмовляли. Його голос заворожує, він говорить, а у мене всередині все перегортається. Мені здалося, що ми з ним схожі. В нас однаково поєднуються скромність і вульгарність. Він розумний. Він цікавий, він вміє