Сандра Міст - Подвійне життя

class="book">… И я забываю обо всем, я забываю о ваххабиде, похожем на Ганнибала, или наоборот. Я забываю о сидящих в зале, купивших билеты поближе, выстоявших для этого очередь длиной иногда в жизнь. Это совершенно не такая, не та жизнь, потому что большей красоты и добродетели, чем в тебе, привязанной к стулу толстой веревкой, я не видела. Ни на одной иконе, никогда.

Она знает, что сидит в центре аудитории, она заложница, и в этом крепко замешана я. Меня ждали. Прости меня. Я сейчас все исправлю.

Я достаю пистолет и направляю его прямо в застекляневшие глаза террориста, моего брата, с которым мы столько воевали вместе. Я нажимаю на курок, я смотрю не мигая. Он исчезает, как лопнувший мыльный пузырь.

Я развязываю тебя.

Приходи ко мне сегодня вечером.

60

— Що це, на вашу думку?

Порадник постукав ручкою об стіл.

— Нічого особливого. Таке завжди відбувається.

61

В моих руках шахматный журнал «64». На обложке — общая фотография крупнейших шахматистов сегодняшнего дня.

Среди них тонкое интеллектуальное лицо с подвижным взглядом отличника господина Р. L.

Наверное, всем нормальным людям он нравится.

— Красивый, — сказала моя подруга.

О'к. Конечно, самая тупая рожа расцветает на моих глазах. Гадкий утенок превращается в избранника.

— Слушай, да в нем нет ничего особенного.

— Нет, он красивый, — сказала она так, словно уверяла меня в том, что я выздоровею.

— Знаешь, что? — Ребята, предупреждаю, меня несет. — Знаешь, почему тебе кажется, что этот тупой урод красивый?

Она сидит, поджав губы. Она уже почти привыкла ко мне.

— Тебе кажется, что он красивый, потому что у тебя никогда не было вкуса. Ну посмотри, что в нем красивого?

Заканчивается все, как всегда.

Кажется, я ору.

62

— Іноді я починаю серйозно хвилюватися. Мені здається, вона може зробити щось дуже неправильне із собою. Наприклад, захворіти на рак. Щонайменше — вона зіпсує свій талант. І свій талан теж.

Щонайбільше — вона значно прискорить перебіг свого життя. Ви розумієте, про що я.

— Чого вона боїться найбільше?

— Ви вже побачили, що її психологія схожа на мислення якоїсь невдалої сироти. Вона дуже боїться самотності. Надзвичайно. Між іншим, як гадаєте, що вона робить, аби не залишитися самотньою? Геть нічого. Сварки — ось що вона дійсно робить із чіткою періодичністю. Блін, та краще б вона писала так само послідовно: ми б уже були мільйонерами — і вона там, і я тут. Натомість, — Конрад знервовано ходить по кімнаті, — натомість вона щодня псує собі життя. Псує, з майстерністю справжнього митця.

Раптом Конрад змовкає. Порадник уважно дивиться на нього, запрошуючи до важливої думки.

— Втім, мені здається, я-таки її врятував, коли змінив трохи кінець її першого сценарію. Вона у своєму варіанті себе вбиває.

А я її врятував. Мені здалося, — ви ознайомлені із сюжетом, — що це дурня, нібито її вбивають бозна за що. Такого б ніколи не сталося насправді. І я залишив завершення сценарію трохи відкритим. Нехай кохаються, поки кохається. Та вона б уже давно померла, якби не я. Що мені зробити тепер для неї?

Порадник посміхнувся.

— Що тобі зробити для себе?

63

Немного о себе. Я пишу одновременно пять сценариев. Главным образом сейчас работа идет над одним. Иногда над двумя. Зачастую я тихо умираю и работа вообще не идет. Ладно. Забыли.

Я вижу много снов — ночью и наяву. Ночью самые неприятные — это сны измены. Разумеется, изменяют мне. Слава Богу, такие сны я вижу не так уж часто. Сны наяву — это мое кино. Оно нравится мне, потому что режиссер — я, и оператор я, и сценарист — тоже я. Поэтому все прекрасно.

И вот только что...

64

Маячня Конрада. Він сьогодні щось погано спить, — непокоїться дружина. Вона засинає, ніжно обійнявши його.

65

…я решила, что в своем самом значительном сценарии — сценарии собственной жизни — я умру немного не так, как думала до этого. Я позволю себе умереть потому, что уже все сделаю. А моя любовь меня на этот раз убивать не будет.

Все обстоит так:

Ты будешь приходить ко мне. И мы не будем ссориться. Ведь жизнь так коротка, и тратить ее на ссоры — большая глупость. Прости меня, Господи, за прошлое.

Ты будешь приходить ко мне, когда я буду за границей. Мы будем практически жить вместе. Я буду звонить тебе. Никаких других не будет.

Ты будешь просто приходить ко мне. Мы читаем мысли друг друга на расстоянии. Мы многое сделаем для мира.

66

Конрад прокидається.

Це був дуже плідний сон. Досить чітко вимальовується ще один непоганий сценарій. Це дуже добре. Значить, робота піде. Бо продюсер уже замучив його, постійно підганяє...